Секта «Іншої Росії» і Міхо
Зашквари Борового та інших російських лібералів через позбавлення громадянства Великого Грузина має дуже просте пояснення, яке граючись сформулював сам Боровой. На питання, хто прийде до влади якщо прибрати дядька Петра, Боровой з легкістю відповів: «Прийде Саакашвілі».
Зверніть, до речі, увагу з якою легкістю російський ліберал готовий гратися українським законодавством. За законом Міхо наразі ані президентом, ані депутатом стати не зможе за визначенням. Він права такого не має. Зупиняє це Борового? Та де там! Трохи змінити закон, якщо треба… Позбавити Міхо громадянства на, формально, бездоганній підставі – це кричуще порушення закону. А робити Міхо президентом – хай закон оближеться.
Навіщо їм Саакашвілі на чолі України? Для втілення їхньої заповітної мрії – повалення Путіна. Не надто гарно цитувати себе самого, але доведеться: «оці бєлолєнтачнеки, «Другая Расія» та інші російські ліберальні антипутінці,.. ідеально схожі на кремлян. Схожі вони своїм власним постімперським синдромом.
Простий маркер цього синдрому – їхнє ставлення до України. І ті заселенці Росії, що працюють за зубчастим муром Кремля, і їхні опоненти з іншого боку зубчастого муру, бачать в Україні одне й те саме – іншу Росію.
Тільки для одних з них Україна – занадто інша Росія, а для інших – недостатньо…
…Та сама фігня з російськими лібералами. З якогось незрозумілого переляку вони намарили собі ніби наш життєвий поклик – повалити Пуйла для їхнього щирого задоволення. А потім – злитися з ними в екстазі нового совка, тільки уже правильного. Де-е-емократичного.
Навіщо нам це? Ну… «Ми рєформи дєлаєм лучше вас!» – Мілов…
…А фокус в тому, що ми і є інша держава. Самостійна держава. І – інша. Не така як вони. Десь – схожа, десь – ні. Інша.
І не збираємося ми міняти їхню владу так, аби там посіло те саме що й зараз, але під більш демократичним тюнингом. Тому цим гаврикам, із більш демократичним тюнингом ми так само нічого не винні, весь їхній лемент, штибу: «На вас атвєцтвєнасть» нас лише смішить.
А нас не забули спитати, накинувши атвєцтвєнасть?»
Ідеться саме про це. Порошенко будує Україну – самодостатню незалежну державу, мета якої наразі – звільнити свої території, і зняти з країни-агресора відшкодування за заподіяне. Край. Ломитися танками на Москву або добробатами на Ростов нам нафіг не треба – своїх турбот не бракує.
Рос-лібералам же треба саме аби ми, звільнивши свою землю, лізли «звільняти» землю їхню – нашою кров’ю і ресурсами нашої держави. Навіщо? Ну аби Путіна повалити, їх-солодких – до влади привести і взагалі розбудувати «Росію їхніх мрій» нашими руками. Нашою кров’ю і нашими ресурсами. Бо на руки своїх громадян вони не розраховують, в сенсі – взагалі.
Ми для них не незалежна країна, а щось на кшталт Донських козаків Краснова для інтелігента, що сидить в Росії під більшовиками. Який-такий незалежний Дон? Козаки мусять здійснити похід на Москву і повернути їм «як було» до Леніна і Троцького! Зобов’язані!
Їм уже очевидно, що керівник-українець таких проектів реалізовувати не стане – нам чхати на імперську велич, нам – своє будувати. Їх здатен реалізувати той, хто готовий всім пожертвувати задля свого честолюбства. Великий Грузин, наприклад.
Закінчу процітувавши одну мою хорошу знайому: «Фундаменталізм це продукт мозку потужністю одну звивину». Всерйоз вірячи в те що Міхо – великий реформатор, за яким українці як щури за гаммельським щуроловом попхаються на Майдан, аби зробити його владою, Боровой і боровісти думки не припускають, що українці банально пальцем о палець не вдарять заради Міхо. Бо – не хочуть.
Бо знають уже йому ціну, як реформатору. І картоплю з вогню для секти «Іншої Росії» тягати – не збираються.
