Степан Полторак: До широкомасштабної війни має бути готовий кожен із нас

Степан Полторак

Під час Kyiv Security Forum обговорювали безпекове становище України.

Найбільша помилка нашого медійного простору, дискусійних майданчиків тоді, коли ми розбираємо те, чого немає.

Ми зараз говоримо про переворот, якого немає і бути не може, на мою думку. Ми зараз кажемо про те, і гадаємо: буде широкомасштабна війна чи ні, ми намагаємося передбачити дії Путіна, а нам треба думати і говорити про інше.

Щодо широкомасштабної агресії Росії проти України – це не нова історія. За час незалежності України Росія завжди проводила агресію: змінювалися методи, мінялися форми, подекуди засоби, не мінялася тільки ціль. А ціль – знищення української державності та українців як народу.

Ми задаємо питання: коли може початися широкомасштабна агресія проти України? На моє глибоке переконання, це може бути тільки тоді, коли Україна буде максимально слабкою, а Росія буде максимально готовою, а агресивна політика Росії по відношенню до України серед наших партнерів відійде на другий план.

Ми сьогодні маємо кордон з Росією, враховуючи Придністров’я‘я, Росію і вже Білорусь, майже 5 тисяч кілометрів. Самим захистити наші кордони, нашу державу без допомоги наших партнерів буде надзвичайно складно. Ми маємо розраховувати на підтримку партнерів, але для того, щоб ця підтримка була ефективною, Україна має бути прозорою, передбачуваною, відкритою, і головною цінністю нашої країни має бути демократія. Тоді ми будемо розуміти, що наші партнери з нами.

У мене особисто жодного сумніву, що наші партнери нас будуть підтримувати, немає, але є величезні сумніви, що за Україну хтось буде воювати, крім нас з вами. І тут на перший пріоритет виходить якраз готовність країни до оборони.

За останні 7-8 років ми багато чого зробили. І зараз у тому напрямку проводиться робота. Але зробити треба набагато більше. Насправді законодавець прийняв багато законів, уряд – постанов, навіть, недавно був затверджений План оборони України. Але тут є деякі ризики. Чому? Тому, що закон, постанова і план мають бути ретельно і добре підготовані, своєчасно прийняті і головне – імплементовані.

Останній приклад – непоганий закон про територіальну оборону був прийнятий Верховною Радою. Але фінансування та імплементація цього закону починається з січня 2022 року, – тоді, коли за даними розвідки ми маємо найбільшу вірогідність агресії Росії проти України.

Наступне важливе і дуже серйозне питання – План оборони. Є хибна думка окремих політичних діячів про те, що План оборони України – це про збройні сили. План оборони це ще і про систему державного управління під час війни, яка буде цементувати цю оборону.

Збройні сили України максимально готові до виконання бойових завдань, але в міру своїх можливостей. Ці можливості залежать від системи державного управління і від того, на скільки у наших керівників буде розуміння, як працюватиме промисловість під час війни, як буде працювати оборонно-промисловий комплекс, економіка, як ми будемо забезпечувати енергетичну безпеку нашої країни, яким чином ми будемо забезпечувати населення, як буде працювати інфраструктура, враховуючи, що по цій інфраструктурі буде нанесено вогневе ураження, як буде здійснюватися поповнення запасів і не тільки збройних сил, а і всієї України, яким чином ми будемо проводити мобілізацію.

Досвід 2014-2015 років дав нам можливість мати людський ресурс, але ми маємо розуміти: у що будемо одягати, як харчувати, як озброювати, як застосовувати тих людей. Це великі виклики і велика проблема.

Хай би кожен із нас уявив собі, що на один день відключається світло, зв’язок, закриваються автозаправні станції. Хто сьогодні в Україні знає що необхідно робити?

Може, ми когось і знайдемо, хто знає, але точно цього ніколи ніхто не робив. І це величезна проблема.

На випадок відкритої агресії Російської Федерації проти України за попередніми розрахунками, залежно від застосування засобів ураження, бойові втрати в день будуть близько 10 тисяч чоловік. Ми готові до цього? Наша система державного управління готова до таких викликів? Думаю, навряд чи.

Навчитись цьому дуже важко, адже в підручниках про це не прочитаєш, і таких прикладів не дуже багато, а якщо вони і є, то в кожному прикладі своя історія.

Тут важливо саме зараз, навіть не сьогодні, а треба було робити це позавчора, готувати центральні органи виконавчої влади. Хто сьогодні з уряду, міністрів, губернаторів, місцевих органів влади, навіть територіальної громади знає свої дії та розуміє, що необхідно робити тоді, коли йде агресія?

У нас був досвід у 2018 році, коли на місяць було оголошено воєнний стан. Я особисто і Прем’єр-міністр на той час побачили величезну купу проблем: нерозуміння і незнання як це робити, але головне – у людей бажання це робити є, у них немає знань. Дещо ми встигли зробити, дещо лише почали, але постійна зміна кадрової політики призвела до того, що ми відкотилися на нуль у цьому питанні.

Що необхідно робити? Треба вчитись і тренуватись. Треба, по-перше, готувати ресурс для того, щоб у нас були можливості вести бойові дії, треба вчити посадовців приймати правильні й відповідальні рішення, щоб з початком широкомасштабної агресії ми не шукали всіх, хто сьогодні в теплих кріслах, у теплих краях, а країна залишиться один на один, як це було в 2014 році, з 100 тисячами на рахунках Держказначейства.

Нам треба об’єднуватися, всім політичним силам. І пріоритетом має бути оборона нашої країни. Відсунути непорозуміння, власні амбіції, тим більше, у нас є приклад – 2014 рік, коли ми усі об’єдналися. Але це треба робити не тільки тоді, коли ворог стоїть на кордоні, це треба робити кожного дня.

Треба розуміти нашому суспільству, що широкомасштабна війна – це біль і сльози, це біда не тільки для тих, хто знаходиться на фронті, не тільки для тих, хто знаходиться в зоні бойових дій, а це буде стосуватися кожного із нас, незалежно від області проживання.

Друге і головне – ми маємо чітко зрозуміти крім того, що необхідно зробити, що вчитель має навчати, лікар – лікувати, водій – керувати транспортним засобом, економіст займатися економікою, військовий має обороняти країну. Але якщо ми хочемо, щоб військовий успішно обороняв Україну, коли мова йде про фундамент для того, щоб ми могли вести бойові дії успішно, він має виконувати ці завдання разом із вчителем, лікарем, водієм. Тільки разом у нас є шанс. І час, для того, щоб підготуватися, у нас іще є!

Фото © Якобчук Андрій

Автори