«Реформування» районного рівня управління Зеленським – ліквідація та погіршення надання послуг

У 2020 році «реформування» районного рівня управління і самоврядування командою Зеленського пройшло у неприпустимий спосіб. 17 липня 2020 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про утворення та ліквідацію районів». Згідно з цією постановою, в Україні було ліквідовано існуючі 490 районів (ця кількість враховує і райони на тимчасово окупованих територіях Кримського півострова і Донбасу) і на їх основі утворено 136 нових районів. Формування нової карти районів відбувалося до реформування районного рівня управління.

Як і переділ ОТГ, так і ліквідація районів робилися примусово, без врахування думки громад. Результати соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 серпня 2020 року (тобто, через місяць після прийнятого рішення ВРУ про нову карту районів), дають дуже характерні результати про «народовладдя» від Зеленського: 36% громадян через місяць після перекроювання районів «ще не визначилися щодо підтримки ініціативи укрупнення районів і будуть дивитися, як це рішення втілюватиметься на практиці»; 30% заявили про те, що вони не підтримують укрупнення районів і лише 16,5% підтримували укрупнення районів. За даними опитування, про рішення щодо укрупнення районів чули та знали 76,5% респондентів, з них 29% знали про нові райони в областях, де проживають, а 47,5% знали лише загальну інформацію, а 21% не знали про таке рішення парламенту. Очевидно, що така практика, коли п’ята частина людей не знає про архіважливе для громад рішення, коли майже половина має лише загальне уявлення про цю реформу і не ідентифікує її зі змінами у своєму районі, – абсолютно неприйнятна для будь-якого демократичного суспільства.

Реформування районного рівня було потрібне, але треба пам’ятати, що районний рівень має відповідну конституційну основу. Згідно з статтею 143 Конституції, районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних районів, затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Стаття 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перераховує 18 повноважень, які районна рада може делегувати районним державним адміністраціям і зобов’язана профінансувати виконання цих повноважень.

Натомість монобільшість прийняла, а Зеленський підписав Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу від 15 грудня 2020 року, яким районний рівень самоврядування повністю позбавлено фінансової основи.

Після «реформування» районів від Зеленського склалася така ситуація з районними бюджетами, що не лише спільні інтереси громад районні ради представляти не можуть, а й проблемою буде профінансувати хоча б 1-2 чиновників. Тим більше, що якраз зараз завершується передача з балансу районних рад у комунальну власність територіальних громад соціальних об’єктів, ЦНАП.

Позбавивши районні ради фінансових ресурсів, їх зобов’язали передати на баланс громад об’єкти соціальної інфраструктури – школи, лікарні тощо.

Через рік у результаті такої мудрої «децентралізації» більше 250 об’єктів соціальної інфраструктури припинили своє існування або були ліквідовані і біля 100 погіршили надання послуги.

Мова йде про лікарні, спортивні школи, заклади соціальної опіки і так далі.

Голови районних рад пишуть: «Щоб не бути багатослівними, наведемо декілька прикладів. У Калуському районні Івано-Франківської області припинив свою діяльність Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. У Бердичівському районі Житомирщини закрито 9 шкіл. У Самбірському районі, Львівщина, припинив надавати послуги Центр соціальної підтримки дітей та сімей. І таких прикладів дуже багато».

Джерело

Автори