Новий закон про столицю – це закон про перспективу адміністративного керування Києвом з Банкової
Цей проект писався і приймався ще тоді, коли керівником Офісу Зеленського був А. Богдан, а головою КМДА планувався О. Ткаченко. Сьогодні нові люди на Банковій, а керувати містом в обхід громади й досі хочеться.
Щоправда, з часу прийняття проекту №2143-3 у 1-му читанні 3 жовтня 2019 року він змінився до невпізнання. Зокрема, вилучено «екстравагантні» положення про інститут районної у місті адміністрації та інститут Київського магістрату, передбачені у редакції 1-го читання.
Тепер систему влади у Києві будуть складати:
1) територіальна громада міста Києва;
2) Київська міська рада;
3) виконавчі органи Київської міської ради;
4) Київський міський голова;
5) районні у місті ради;
6) виконавчі органи районних у місті рад;
7) ОСН.
Ключовим положення оновленої системи влади є обов’язковість створення районних у місті рад і їх виконавчих органів. Цю ідею сьогодні підтримують і в Кличка, але не виключено, що цей крок планується командою Зеленського як суттєве зниження впливу київської влади. На перший погляд, згідно зі ст.8, районні ради повністю залежать від Київради – ресурс (комунальне майно) для районних у місті рад надає Київрада. Також Київська міська рада здійснює розмежування видатків між міським бюджетом та бюджетами районів у місті на основі принципу субсидіарності.
Проте, по-перше, проект (ст.10) встановлює загальний перелік повноважень районних у місті рад. По-друге, згідно з проектом, передбачено мінімальні частки доходів, що закріплюються за бюджетами районів у місті Києві, та норми щодо вирівнювання їх податкоспроможності, які встановлюються Бюджетним кодексом України. Це означає, що достатньо внести зміни до Бюджетного кодексу і створити на базі районів бюджетно сильні районні у місті органи самоврядування. Та й у судах, базуючись на законом визначеній компетенції, районні органи самоврядування можуть вимагати у Київради більших майнових ресурсів. Тому районна «атомізація» влади у Києві може виглядати як одна з ключових технологій, тим більше що через вибори склад районних у місті рад може бути дуже різними у партійному відношенні.
Важлива новела ч.2 ст.4 законопроекту – перелік і межі районів у місті Києві встановлюються Кабінетом Міністрів за поданням Київської міської ради з урахуванням пропозицій відповідних районних у місті Києві рад та результатів громадського обговорення. Фактично, це вилучення важливого повноваження Київради – і чинного, і передбаченого у редакції 1-го читання. При тому з редакції, прийнятої у 1-му читанні, зникла фіксована (10) кількість районів, прийнята ще при Омельченку, – зараз пропонується їх невичерпний перелік.
Ключовим положенням проекту є «розщеплення» посад Київського міського голови і голови КМДА, що можна вважати інструментом послаблення Київського міського голови.
Правда, з редакції до 2-го читання повністю вилучена деталізація повноваження КМДА з забезпечення законності – звертатися до органів місцевого самоврядування з приписами про скасування чи приведення актів органів місцевого самоврядування тощо.
На перший погляд, проект №2143-3 не встановлює особливих компетенційних можливостей голови КМДА у впливі на самоврядування в Києві – голова КМДА не є розпорядником міського бюджету Києва, він не може зупиняти чи скасовувати акти органів місцевого самоврядування. Загалом, це модель «слабкого префекта».
Попри це, є дуже великий ризик, що цей проект лише початок – і пізніше можуть вноситися зміни, які посилять статус голови КМДА. Тим більше що, згідно зі ст. 13, «особливістю здійснення державної виконавчої влади в місті Києві є здійснення Київською міською державною адміністрацією повноважень із забезпечення законності в діяльності Київської міської та районних у місті Києві рад». Поле для тлумачення цього поняття може бути широким. Варто також зазначити, що поданий одночасно проект №4298 суттєво розширює контрольні повноваження МДА.
Ще одне важливе повноваження голови КМДА – здійснення повноважень із забезпечення координації та законності в діяльності відповідних територіальних органів центральних органів виконавчої влади на території міста Києва, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (ст.13). Для Києва це повноваження дуже важливе, адже в Києві функціонує багато ТО ЦОВВ – МВС, Мінюсту, ДФС тощо. Повноваження їх координувати голові КМДА, а не міському голові – це позбавлення значного впливу, насамперед, на правоохоронні органи (особливо, в умовах, коли немає муніципальної поліції).
У будь-якому випадку у новому проекті закону про столицю не видно жодного положення, яке б було про більшу ефективність управління Києвом. Видно лише бажання керувати Києвом з Банкової.
