П’ятихвилинка історії для Зеленського та Єрмака
Був такий римський імператор – Коммод. Не має прямого стосунку до меблів, якщо що. Перед ним царювали «п’ять хороших імператорів» – Нерва, Траян, Адріан, Антонін Пій та Марк Аврелій, а Коммод, відповідно, мав бути шостим. Але не став.
Отже, чим запам’ятався імператор Коммод, окрім того, що його грав Хоакін Фенікс у «Гладіаторі»:
– зменшив кількість срібла у денарії (якщо дуже грубо порівнювати римську біметалічну систему із нинішньою валютною, то можна сказати, що Коммод включив станок і почав друкувати римську гривню);
– остаточно знищив незалежність Верховної Ра… тьфу, Сенату, який був змушений погоджувати всі забаганки імператора;
– в рамках Великого Будівництва за підтримки імператора Коммода по всьому Риму були встановлені статуї імператора Коммода в образі Геракла;
– перейменував на свою честь всі місяці року. Абсолютно всі. Серйозно, не жарт;
– обожнював спорт і шкодував, що інстаграм ще не вигадали, і доводиться позувати не перед камерою, а перед скульптором;
– дуже боявся заколоту і путчу (небезпідставно, див. нижче);
– поклав статевий орган на переважну більшість державних справ, врешті-решт віддавши більшість цих справ у руки свого фаворита Клеандра.
От тут уважніше (особливо ви, Андрію Борисовичу, я знаю, що вам принесуть роздруківку):
Клеандр, колишній раб, а потім вільновідпущеник і фаворит імператора Коммода, влаштував таку корупцію, що навіть звиклі до неї римляни були неприємно здивовані. Особливо римлян бісив продаж Єрма… бляха, Клеандром різних державних посад будь-кому, хто був здатен за це заплатити (на жаль, тоді ще не винайшли кінокамеру і не знайшлося Гео Лероса).
В результаті сталося те, що сталося. Народ і частина знаті розпочали бунт, вимагаючи від імператора або позбутися свого фаворита Клеандра, або їхати до Ростова і чекати, поки той Ростов побудують. І імператор, після довгих, приблизно десятисекундних, роздумів зробив вибір і відрубав фавориту голову.
Тоді повстання принишкло, але голова Андрія Борисовича Клеандра врятувала імператора менше ніж на два роки, тому що навіть без нього Коммод бісив досить сильно. Врешті-решт оточення спробувало отруїти імператора, а коли отрута не подіяла, справу довершив персональний тренер імператора, раб-бодібілдер на ім‘я Нарцис, який взяв це питання на особистий контроль і просто придушив Коммода, тим самим майже завершивши нашу п‘ятихвилинку історії.
Відразу після смерті імператора прокинулись слуги римського народу у Сенаті, які миттєво проголосили покійного Коммода ворогом держави, зажадали викинути його тіло у річку, а всі статуї знищити. Такий собі посмертний імпічмент.
Все правління Коммода завершилося для Риму дуже погано (як, власне, і для самого Коммода). І наслідки цього римський народ відчував ще дуже довго.
Мораль настільки очевидна, що ліньки навіть її писати.
