Одне з найуспішніших ноу-хау Порошенка у зовнішньополітичній діяльності
В активі Президента України П. Порошенка є дуже багато реформаторських ініціатив, які визначили успішність змін і стали своєрідною «візиткою» його першого президентського терміну. Це і відродження української армії у найкоротші терміни при порожньому бюджеті і фактичному ембарго на озброєння з-за кордону; і запровадження Прозорро та е-декларування; і децентралізація; і початок судової реформи; і впровадження формульного принципу формування цін на газ тощо.
У період президентства П. Порошенко продемонстрував і історичні зовнішньополітичні здобутки – загальновизнана його роль у створенні міжнародної протиросійської коаліції, переговорному процесі з отримання безвізу і Томоса.
Але є у діяльності Президента Порошенка зовнішньополітичні «ноу-хау», про які мало говорять, але які мали колосальний вплив на державу.
П. Порошенко як керівник зовнішньополітичної діяльності держави у 2014-2019 роках вперше у практиці української зовнішньої політики використав міжнародні судові інституції для забезпечення національних українських інтересів.
Найбільш рельєфний приклад – переможний судовий процес у Стокгольмському арбітражному суді у 2014 році, який приніс Україні величезні вигоди. Так, Арбітражний суд повністю відхилив ретроспективні вимоги Газпрому на суму 56 млрд. дол. згідно з положенням «бери або плати» (що встановлює зобов’язання здійснити оплату за невідібрані обсяги газу) за 2009–2017 роки. Це ті кошти, які Україна мала за «тимошенківським договором» сплатити Росії.
«Нафтогаз» також домігся перегляду в бік зменшення ціни газу відповідно до ринкових умов, а також компенсації за переплату за періоди після квітня 2014 року. Завдяки перегляду контрактної ціни Нафтогаз зекономив 1,8 млрд дол. на закупівлі газу, придбаного у 2014–2015 роках.
Стокгольмський арбітраж також задовольнив вимоги «Нафтогазу» щодо компенсації у сумі 4,63 млрд дол. за недопоставку Газпромом погоджених обсягів газу для транзиту. І це тільки частина реальних перемог Нафтогазу у спорі з Газпромом.
Ще один переможний судовий процес періоду Порошенка – звільнення українських моряків, захоплених росіянами у Керченській протоці. Йдеться про відомий інцидент – 25 листопада 2018 року російські прикордонники із застосуванням зброї затримали в районі Керченської протоки український буксир «Яни Капу» та малі броньовані артилерійські катери «Бердянськ» та «Нікополь», які прямували з Одеси до Маріуполя, на борту яких перебували 24 українці. Моряків заарештували за звинуваченням в «незаконному перетині кордону, вчиненому групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, або із застосуванням насильства або з загрозою його застосування».
У квітні 2019 року Міністерство закордонних справ України звернулося до Міжнародного трибуналу з морського права стосовно звільнення українських військовополонених моряків, яких утримували в Росії.
У травні 2019 року Міжнародний трибунал ООН з морського права зобов’язав Росію у рамках термінових заходів повернути Україні кораблі, затримані в ході інциденту в Керченській протоці, а також звільнити заарештованих моряків: «Росія має звільнити три українські суди та 24 заарештованих моряків. При цьому Росія на свій розсуд може продовжувати розслідування кримінальної справи. Також сторони повинні утриматися від подальших кроків щодо ескалації конфлікту», – заявив тоді голова трибуналу Пак Чжин Хен.
Пізніше, українські моряки були включені в обмін і передані Україні. Хоча, насправді, питання їх повернення в Україну було вже вирішене Міжнародним трибуналом ООН з морського права – Росія мала їх повернути безумовно.
26 жовтня 2021 року ми отримали ще одну добру новину з судового процесу, розпочатого у 2014 році, коли зовнішньою політикою керував Порошенко. Йдеться про судовий розгляд долі колекції з 5 українських музеїв (4 з яких розташовані в Криму) – Музей історичних коштовностей (м. Київ), Національний заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь), Центральний музей Тавриди (м. Сімферополь), Бахчисарайський та Керченський історико-культурні заповідники, в якій зібрані понад 500 археологічних експонатів, вартість яких оцінюється в € 1,5 млн. (хоча, насправді, це безцінні експонати), яка в час окупації Криму бла представлена на виставці «Крим: золото і секрети Чорного моря» в археологічному музеї Алларда Пірсона при Амстердамському університету.
Судова війна, розпочата після закінчення виставки у кінці серпня 2014 року українською стороною при Президентові України П. Порошенку, заблокувала вивезення експонатів до музеїв в окупованому Криму. У квітні 2015 року окружний суд Амстердама задовольнив клопотання України і визнав Україну однією зі сторін судового розгляду у справі про «Скіфське золото». У жовтні 2015 року Міністерство юстиції України уклало угоду з міжнародною юридичною фірмою Bergh Stoop&Sanders NV щодо закупівлі юридичних послуг на суму 240 тис. євро. У грудні 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив, що всі експонати потрібно повернути Києву, оскільки лише суверенні держави можуть претендувати на об’єкти культурної спадщини. Врешті, 26 жовтня, Апеляційний суд Амстердама ухвалив, що так зване «скіфське золото» має повернутися в Україну, тому що воно «є частиною культурної спадщини держави Україна».
Судові війни з Росією у міжнародних судах – судовий процес за участю Нафтогазу і Газпрому, морський трибунал по захоплених у Керченській протоці українських моряках, суд за «скіфське золото» – найвдаліші міжнародні судові процеси в українській історії.
