Що не так із простим народом?
Щодня до мене приходить в коменти маса людей, які розповідають, хто саме зупинив наступ російської воєнщини на Донбасі, звільнив від терористів Слов’янськ, Краматорськ, Бахмут, Маріуполь, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне і ще низку міст. Саме ця сила перетворила ЗСУ на одну з найсильніших армій Європи. Саме вона організувала Україні Безвіз і Асоціацію з ЄС. Сила ця – простий народ.
Отак буває, живеш і не відаєш, як просто перетворити Україну на розвинуту, передову країну. Треба просто, аби простий народ взявся до справи! Бо це ж він здобув Безвіз, Асоціацію з ЄС і статус країни-аспіранта НАТО для України – за це простий народ стояв на Майдані! Скажу чесно, гасла «За безвіз» я на Майдані не пригадую, але нехай.
Так само простий народ розбудував ЗСУ. Бо це з простого народу вийшли волонтери, яким простий народ дав грошей. Саме простий народ забезпечив ЗСУ формою укропіксель, флісками, берцями на мембрані та сухпаями у вакуум пакетах (а не Центр генерала Марченка), саме простий народ надав ЗСУ 24 тисячі одиниць бойової техніки від БТР до безпілотника (а не департамент генерала Павловського) тощо й тощо.
Простий народ штурмував ще й не такі горизонти. Саме завдяки простому народу Україна виграла у Газпрому Стокгольмський арбітраж. Простий народ зробив так, що частка ЄС в експортному балансі України сягнула 42%, і Україна увійшла до п’ятірки експортерів харчів до ЄС. Завдяки простому народу в Україну увійшли крупні інвестори, такі як Ryanair та IKEA. Більше 200 нових підприємств, що з’явилися в ті часи, – теж безумовно заслуга простого народу.
Ні, не все простий народ робив сам. Наприклад, по децентралізації він остаточно свою провину не визнав. Бо якось непевно вийшло. Одні люди говорять, що децентралізація – це дуже добре, інші – що це дурня, і «краще б простим людям гроші роздали».
Проте весною 2019 р. у простого народу щось поламалося. З невідомих причин робити він почав зовсім не те, чого вголос бажав.
Наприклад, тим, що почата у 2018 р. Урядова програма «Капітальний ремонт доріг 2018-2022 рр.» подорожчала у 2-3 рази і була переохрещена у «Велике Будівництво», простий народ ніби задоволений. Дороги справді будують – як раз там, де передбачили в часи Порошенка. А от у всьому іншому пішла якась дурня.
У ЗСУ чомусь 2 роки не підвищували зарплатні, незважаючи на зростання цін на все. По факту заблокували реформу харчування. Не випускають ракети «Вільха» і «Нептун». Зривають державне оборонне замовлення.
Не краща ситуація в комуналці. Ціни на комуналку, які простий народ сильно хотів понизити, чомусь навпаки зросли в 1,4-2 рази по різних позиціях і зменшуватися не планують.
Нарешті, у простого народу щось негарне сталося з банальним інстинктом самозбереження. Ще весною цього року від пандемії КОВІД простий народ помирав зі швидкістю більше 400 осіб на день протягом кількох тижнів. Під Іловайськом, для порівняння, загинуло біля 400 осіб. Щойно зафіксовано сумний рекорд: за добу померли 734 людини, а за тиждень – 3392 людини. При цьому простий народ виказує нечувану байдужість до вакцинації, двома дозами в Україні вакциновано лише 16,1% населення. Україна відстає від таких країн як Пакистан (17,4%) та ЮАР (18,24%).
Що ж сталося з простим народом? Відповідь – нічого не сталося. Бо ніколи не було ніякого «простого народу».
Говорити про досягнення «простого народу» – це те саме, що стверджувати, ніби будинок побудували будівельники, а не архітектор з виконробом. Ефективність будь-якого колективу – це в значній мірі ефективність керівника і його уміння примусити колектив дати гідний результат. В період 2014-2019 рр. «простим народом» керувала команда президента Порошенка, і тоді Україна здобула низку досягнень, які піарники країни-агресора та політичних противників Порошенка приписали «простому народу». Аби не Порошенко.
Нині Україною керує колишній шоумен. І здобутків не спостерігається. Лише провали.
