Україна в ОБСЄ спростувала Зеленського

21 жовтня 2021 р. українська делегація в ОБСЄ нарешті на офіційному рівні озвучила те, що з самого початку було зрозуміло експертам «Європейського інституту» і про що неодноразово згадувалося у наших аналітичних матеріалах (див. тут, тут чи тут, або ж тут, тут, а також тут і тут).

Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євгеній Цимбалюк під час засідання Постійної ради ОБСЄ заявив, що ділянки розведення поблизу Золотого та Петрівського «перетворюються на гарячі точки».

Можливо, пан Цимбалюк, який в угоду Зеленському свідомо занижував кількість українських втрат, не дуже знає, але «зони розведення» ніколи не були «зонами перемир’я».

Розведення військ – це не «дієвий механізм зниження активності бойових дій і створення умов для зупинення гострої фази конфлікту», як це намагається представити Зеленський. Це планомірна здача української території або перетворення зони розведення на «сіру зону. Так зване «перемир’я» Зеленського стало лише одностороннім припиненням бойових дій з боку української армії, у той час як російські найманці використали цей час для створення укріплень і просування до українських позицій.

Зеленському слід визнати, що так звані «розведення військ» та «режим тиші» в реальності не існують. Окрім того, вони були стратегічними помилками, які завдали шкоди національній безпеці України та її міжнародному іміджу.

Адже ініціюючи відведення підрозділів ЗСУ в односторонньому порядку, а також вперто продовжуючи дотримуватись неіснуючого «перемир’я», укупі зі згодою проводити вибори на окупованих територіях, давати воду у Крим чи впроваджувати «формулу Штайнмайєра», Україна демонструє слабкість та готовність йти на поступки агресору. Це об’єктивно підриває її переговорні позиції, розхолоджує антипутінську коаліцію західних держав, яка не бачить сенсу сприяти Україні.

Але найбільшою помилкою Зеленського є те, що він вперто не хоче визвати цих помилок і виправляти їх, продовжуючи жити у паралельній реальності, де «просто перестали стріляти». За ці ілюзії в голові гаранта Україна розплачується не лише міжнародним авторитетом та втраченими можливостями для повернення своїх територій, але й людськими життями.

Цифри і факти свідчать про те, що Зеленський відверто маніпулює бажанням значної часини суспільства закінчити війну.

У своєму новорічному привітанні В.Зеленський відзвітував за 2020 рік: «Найголовніше – цей рік нагадав нам, що таке тиша. Слова: “Сьогодні не стріляли”, дні, коли в новинах кажуть: “За добу немає втрат”, тижні, коли матері, дружини і діти не плачуть, місяці, коли наші військові не гинуть. 158 днів припинення вогню на Донбасі – найдовше від початку війни, 158 днів, перемир’я».

Але з 27 липня (день оголошення «перемир’я») до 31 грудня 2020 р., коли було оприлюднене новорічне звернення Зеленського, місія ОБСЄ на Донбасі зафіксувала близько 4,2 тис. порушень режиму. І хоча їх кількість суттєво знизилися у порівняні з попереднім періодом, «повного та всеосяжного» вогню так і не сталося. Продовжували гинути українські бійці. За інформацією «Європейського інституту» з відкритих джерел – 10 бійців (за офіційною версією – 4).

Всього ж з 27 липня 2020 р., коли було проголошене так зване «перемир’я», по 20 21 жовтня було вбито понад 80 українських бійців, з них 71 – лише з початку цього року. Також з початку року поранено або травмовано понад 190 захисників України. То ж про яке «перемир’я» йдеться?

Імітація «перемир’я», яка стала нав’язливою ідеєю Зеленського, вочевидь, прямо пов’язана з іншою ідеєю-фікс – «подивитися в очі Путіну» і «побачити там мир». Заради цього Зеленський та його оточення навіть пішли на державну зраду – мабуть, щоб не псувати відносини з Росією напередодні початку «всеохопного перемир’я» в зоні ООС.

Невже бажання сподобатися Путіну важливіше життів українців?

Джерело

Автори

Усі відео