Вони повертаються
Цю фотографію колись робив я. Це розгін запорізького Майдану 26 січня 2014 року. Розганяли менти і тітушки – разом, пліч-о-пліч.
Сотні людей було побито. Мені всього-на-всього мент зламав дубинкою два пальці на руці. У порівнянні з тим, що робили з іншими, як пробивали голови – це мізер. Ні про що.
Людина, яка тоді керувала ментами – Володимир Серба, генерал-майор міліції. Після перемоги Майдану він втік. Його було проголошено у розшук. В тому числі міжнародний.
1 липня він повернувся до Запоріжжя.
У суді, за повної підтримки прокурорів, йому повідомили, що він може бути вільний. Відпустили під особисте зобов’язання. Під «чесне слово». Бо він сказав в суді, що не знав, що його в чомусь звинувачують. І все. А потім дізнався, але був коронавірус. А паспорт загубив у Росії.
І це все. І його відпустили.
Він же не Ріфф.
Володимир Зеленський, Андрій Єрмак, Ірина Венедіктова, я обіцяю вам, що ви за це відповісте.
Так, вони повертаються.
Ті, кого б українці мали б забути, як страшний сон, – різноманітні Портнови, Татарови, Смірнови та їм подібні діячі часів банди Януковича. І це відбувається системно – не тільки в Києві, але й на місцях.
Минулого тижня Запоріжжя сколихнула новина – в суді раптово з’явився екс-керівник обласного управління МВС Володимир Серба.
Саме він обвинувачується у кривавому розгоні Майдану в Запоріжжі, в результаті якого постраждало більше 100 громадян. Саме він з 2015 року знаходився у всеукраїнському та міжнародному розшуку.
Але на суді він заявив, що всі ці роки “не знав про розшук”, що “загубив український паспорт”, а повернутись в Україну “не міг через епідемію коронавірусу”.
А місцевий відділок поліції заявив, що Серба не перебуває в розшуку, а тому затримати його не можуть.
І суд повірив у всю цю маячню, присудивши Володимиру Сербі найм’якший запобіжний захід – особисте зобов’язання. Тобто під “чесне слово” відпустили особу, яка віддавала наказ бити запоріжців та 6 років ховалася в Росії та на окупованих територіях (бо де ще можна “загубити” український паспорт).
Але насправді справа геть в іншому. Бо вони не повертаються – їх системно повертають.
1. Хтось зняв Сербу з розшуку.
2. Хтось забезпечив, щоб розшукуваний вільно перетнув кордон. Без паспорта.
3. Хтось пообіцяв Сербі повну і неадекватну лояльність суду.
Бо без гарантій безпеки та волі Серба б точно не повертався, а продовжив би бігати “російським світом”.
І цей “хтось” точно сидить не в Запоріжжі. Бо “вирішити питання” з поліцією, прикордонниками та судом можливо тільки на центральному рівні – в високому київському кабінеті.
Найогидніше в цій ситуації це те, що ми два роки тому попереджали усіма можливими засобами, що так і буде. Кричали та намагались переконати українців, що “або Порошенко, або Путін”, що у разі нашого програшу буде реванш банди Януковича і проросійських сил.
Але нас не почули.
І перемогла позиція “абинепорошенко”, бо ж “липецька фабрика”, “свинарчуки”, “зубожіння”, “роттердам+” та подібна інша маячня.
І ще деякі патріотичні сили безвідповідально тоді говорили “Зеленський – слабкий і якщо робитиме щось не так, то ми його знесемо”, перманентно бігаючи з рожевими свинками по містах і селах.
Ну що, знесли? Чи ще не час? Чи може нарешті визнаєте ту помилку дворічної давнини? Бо визнання помилки – це вже половина її виправлення.
Може тепер Ви зробите так, щоб Серба був вимушений тікати з країни, а не вільно розгулювати містом, яке він намагався втопити в крові запоріжців?
Разом з тим, ми будемо робити те, що мусимо – направляти звернення та заяви у відповідні органи, вимагати справедливості, звертати увагу ЗМІ та міжнародної громадськості, пікетувати наступне засідання суду щодо перегляду запобіжного заходу… робити, що можемо, щоб земля горіла під ногами і у Серби, і у нечесних правоохоронців та продажних суддів.
Чудово усвідомлюючи, що зло два роки тому засіло на Банковій, а повернення Серби – це тільки один з його видимих наслідків.
Радіо Свобода: П’ять із десяти тисяч. Історії тих, хто пережив розгін Майдану в Запоріжжі
