Бігуса ловлять на брехні
Викладаючи гамузом 35 годин нерозібраних записів, Денис Бігус у ролику-підводці спробував включити режим «простого хлопчика», який «за правду і справедливість». Мовляв, це все кляті «1+1» і «Прямий» його роботу використовують в політичних іграх. Така поведінка не дивна. Після запиту адвокатів Петра Порошенка Бігус явно збагнув, що жарти завершені, та що опубліковані ним записи йому вилізуть боком.
Він не помилився. Опубліковані записи трактувати можна по-різному, але від Бігуса ми чули конкретно його трактовку, спрямовану проти Порошенка. І от трактовки Бігуса одну за одною спростовують чиновники, які безпосередньо вели в 2014 р. газові переговори, і яких точно не запідозриш у зв’язках з Петром Порошенком.
Колишній голова Нафтогазу Андрій Коболєв, екс-заступник міністра енергетики Ігор Діденко і колишня заступниця голови МЗС Олена Зеркаль дали інтерв’ю виданню «Лівий берег», де розповіли про газові переговори 2014 р. як свідки – всі вони в них брали участь. Що цікавого ми дізналися?
По-перше, що українська делегація послідовно відстоювала інтереси держави. З боку президента Порошенка вони бачили повне і цілковите сприяння. Москва у травні-червні 2014 р. намагалася завести в схему купівлі газу Україною таку собі нову «РосУкрЕнерго», тобто посередника, що видавав би відкати і українським, і російським чиновникам. Позиція уряду України була жорстка – тільки розрахунки «Нафтогазу» і «Газпрому» напряму. Порошенко цю позицію цілковито підтримав.
По-друге, що ніякою «радикальною пропозицією» в ході газових переговорів українська делегація не поступалася. Українська делегація забезпечила постачання газу до України – угоду підписали і росіяни, і європейці. Україна отримала доступ до реверсу. І ще Україна підписала з Москвою низку угод, які потім українська сторона використала в Стокгольмському арбітражі, причому росіяни в 2014 р. навіть самі не зрозуміли, що вони підписують. Перспектива програшу «Газпромом» суду у Стокгольмі виглядала настільки фантастичною, що Москва з легкістю підписала документи, які загнали її в судовий зашморг. Не зрозумів цього і сам Медведчук.
До речі, за результатами тих переговорів у Москві через два тижні росіяни відвели війська з захопленої частини Херсонської області – району Арабатської стрілки.
Про Медведчука. Так, і Коболєв, і Зеркаль, і Діденко підтвердили, що один раз на переговорах Медведчук був присутній. Цю «радісну» новину вже добу носить ЗЕботва і різні інтернет-смітники на кшталт «Гордона». Всі ці істоти забули повідомити про деталі – Медведчук НЕ був членом української делегації та офіційних повноважень НЕ мав. Зустріли його Коболєв і Зеркаль уже в Москві. Медведчук не брав участі в переговорах в Брюсселі – лише у Москві один раз. Коболєв і Зеркаль дипломатично кажуть, що вони не знають, хто завів у переговори Медведчука, але з їхніх слів витікає що завели його росіяни. Проте.
І Коболєв, і Зеркаль заявили, що «не було ніколи – ні тоді, ні зараз, такого відчуття», ніби Медведчук виступає посередником між Путіним і Порошенком. Ба більше, Ігор Діденко висловив думку, що Медведчук займався тоді «торгівлею повітрям». Він намагався позиціонувати себе перед Москвою особою, здатною «все порішати», й відтак росіянам він говорив те, що ті хотіли почути. Записи наведені Бігусом свідчать, Медведчук навіть не розумів, яку гру вела українська делегація. Тож твердження про якесь «посередництво» – виключно брехня та маніпуляції самого Бігуса.
Такі от справи. І висновок – під вивіскою «боротьби за правду» Бігус просто завдав шкоди державі Україна. Вкотре, як і в історії зі «свинарчуками», вся провина яких полягала в тому, за що в Британії у Другу Світову війну давали нагороди і лицарські звання – вони під час війни забезпечили свою країну дефіцитним обладнанням прямо з держави-агресора. За все це Бігусу доведеться відповідати. Існує різниця між журналістикою і медіа-диверсіями.
LB.ua: «Мы входим в кабинет Козака и видим там Медведчука»
В начале июня коллеги из Bihus.info обнародовали четвертую часть так называемых «плёнок Медведчука». На этот раз касавшихся, в том числе, газовых переговоров с Россией – так называемого «зимнего пакета».
Тогда ситуация была довольно сложной. РФ с апреля отказалась давать Украине скидку на газ, а позже ПАО «Газпром» и НАК «Нафтогаз Украины» подали друг на друга арбитражные иски в Стокгольм. С середины июня до декабря РФ прекратила поставку газа в Украину якобы из-за спорных долгов. Возобновили их лишь в декабре, после подписания упоминавшегося «зимнего пакета», который включал дополнение к контракту на поставку газа в Украину и трехсторонний протокол (Украина-РФ-ЕС), в котором были зафиксированы договоренности о поставках газа.
Официальную переговорную группу в тот период возглавлял профильный министр Юрий Продан, а Андрей Коболев, Игорь Диденко и Лана Зеркаль входили в ее состав. С ними тремя LB.ua и решил поговорить, разбираясь в деталях событий того времени.
Действительно ли Виктор Медведчук был «третьей стороной» в переговорах и вёл свою, параллельную, игру? Уполномочивал ли его на это Президент Порошенко? Как получалось, что «технические задания» украинцев на переговоры попадали к русским раньше, чем наши успевали доехать до места переговоров? Кто приходил с предложениями «все порешать с русскими» и кто хотел создать «РосУкрЭнерго-2»?
