Не залишитись сам на сам з небезпечнішим противником – важливе державне завдання
Штучно створена навколо наших кордонів напруга продовжує впливати на перебіг політичного життя країни. Інспірована з того боку кордону агресивна істерія жваво підхоплюється чималою частиною вітчизняних ЗМІ та окремих політичних коментаторів і у вигляді “гримучої суміші”, підсиленої коментарями різноманітних експертів, вже майже місяць продовжує тиснути на свідомість наших громадян.
Думки і оцінки мають вкрай широкий спектр. Тут можна зустріти все, відповідно до, так би мовити, індивідуального рівня психологічного комфорту. Від практично безпідставної впевненості, що нічого не станеться, до панічних настроїв типу “ми всі помремо”.
В цьому різноманітті версій і прогнозів лише одна позиція може претендувати на роль загальновизнаної. Це – військова допомога партнерів. Її визначальне значення об’єднує практично всіх реальних або уявних фахівців в питаннях національної безпеки. Саме про неї сьогодні й поговоримо.
Одразу зазначимо, що питання прямого військового втручання у формі бойових дій іноземних військових частин і з’єднань на суходолі є дійсно малоймовірним і точно не стане головним на початковому етапі. Що залишається в цьому випадку стосовно дій суто воєнного плану? Розглянемо цей “горизонт можливостей”.
По-перше, це надання розвідувальних відомостей. В умовах обмежених можливостей вітчизняного розвідувального товариства оперативна допомога такого роду є критичною. Мова може вестись про застосування всіх без винятку, включно із надсучасними, способів і форм розвідки в інтересах застосування всіх складових сектору безпеки і оборони. Достатній досвід співпраці в цьому вже існує не перший рік, можна говорити про її якісне і масштабне нарощування.
По-друге, заходи радіоелектронної боротьби і боротьби в кіберпросторі виведуть протиборство на рівень XXI сторіччя. До цього часу засоби РЕБ противника демонстрували свою ефективність лише в обмежених масштабах і проти недосконалих вітчизняних систем зв’язку і управління зброєю. Зазначена опція швидко продемонструє противнику чим український театр воєнних дій відрізняється від, наприклад, сирійського.
По-третє, закриття повітряного простору дозволить в значній мірі вирівняти загальний баланс сил і засобів. Вирішення лише проблеми протиповітряного прикриття угрупувань наших військ одразу приведе до зміщення центру тяжіння всього конфлікту до дій сухопутних сил. І в цьому випадку ще невідомо, як саме буде розвиватися “швидкоплинна наступальна операція” противника, навіть не зважаючи на його кількісну перевагу. А якщо до зазначеного додати розширення ударних можливостей нехай і нечисельної тактичної авіації ПС ЗСУ, то можна говорити й про імовірний зрив такої операції.
Крім того, надання систем високотехнологічної зброї, таких, наприклад, як ПТРК, в необхідній кількості. Такий крок беззаперечно дозволить наростити спроможності військових частин і підрозділів ЗСУ і надати необхідний час для “набуття обертів” вітчизняному ВПК. Наразі FGM-148 Javelin – це лише те, що “на слуху” і в центрі уваги. Крім того ще є безпілотники, системи артилерійської розвідки, засоби зв’язку і багато іншого.
Додатково, присутність бойових кораблів в Чорному морі є не лише демонстрацією прапора і підтримки України. Це питання збереження потенційних можливостей по застосуванню ракетної зброї та запобігання діям Чорноморському флоту РФ. До слова, два есмінця КРЗ типу «А’рлі Берк» ВМС США, за оцінками фахівців, складають більше половини бойового потенціалу ЧР РФ. Для нас це недопущення блокування наших чорноморських портів і висадки противником морських десантів.
Крім того, існує можливість оперативного логістичного забезпечення переміщення військ і ресурсів як до України, так і в межах нашої країни. Вирішальне значення тут набувають можливості транспортної авіації та морського транспорту країн-партнерів. Вітчизняна військова і цивільна транспортна інфраструктура цілком дозволяє зазначене.
Згадаємо й про можливість ресурсного забезпечення дій Збройних Сил України. Практично безмежні обсяги зовнішнього постачання, наприклад, продовольства і пального для ЗСУ, дозволять вести тривалу боротьбу із невизначеним (і далеко негарантованим!) для противника кінцевим результатом. Зовнішні поставки можуть в значній мірі вирішити критичну для нас проблему боєприпасів. При певних умовах це може навіть порушити побудову стратегічного плану агресора, в якому питанням нашого ресурсного забезпечення відведена неабияка роль.
Додаємо сприяння виконанню завдань медичного забезпечення для військових і цивільного населення України. Від направлення медичного обладнання і медикаментів до практичної допомоги в лікуванні поранених і хворих. Досвід відповідної ефективної співпраці вже був набутий нами в 2014-17 роках.
Цей перелік звісно не можна вважати вичерпним. Нагадаю, не намагався оцінити імовірність і запропонувати механізми надання допомоги певного роду. Ми говорили лише про окремі потенційно існуючі можливості.
Так, не залишитись один на один з небезпечнішим противником – важливе державне завдання. Але будемо пам’ятати: доля нашої країни перш за все в наших руках! Справа її захисту має бути перш за все нашою справою. Справою держави і всієї нації.
На фото: Фрегат ВМС Збройних сил України «Гетьман Сагайдачний» і есмінець ВМС США «Дональд Кук» під час міжнародних військових навчань «Сі Бриз». Одеса, 1 вересня 2015 р.
