Референдум ім. Зеленського
Ще раз згадаю той злощасний закон про референдум, який із колосальними зусиллями Зеленський таки видавив із своєї фракції та завжди готових підсобити (не за просто так) членів “Довіри”. Я недавно писав тут про небезпечні норми цього закону. Мені навіть здається, що самому Зеленському не вдасться ними скористатися, бо він уже скоро в нашій країні буде нулем без палички. А от іншим проросійським силам, яким він так активно прокладає дорогу, дещо може і пройти. Але то вже інша історія. Зараз не про глобальне, а про звичайних ідіотів, які голосували за той закон, так його й не прочитавши.
Там є дві взаємовиключні норми. І обидві не десь глибоко в тексті проскочили у заплутаному контексті, а виписані чіткими формулюваннями в окремій статті та в окремому жорсткому пункті. У Законі дуже чітко записано, що предметом Всеукраїнського референдуму МОЖЕ бути зміна території України. Конкретно виписано, хто може бути ініціатором такого референдуму та його процедура. Але при цьому ж предметом референдуму НЕ МОЖЕ бути питання про територіальну цілісність України. Тобто виносити на референдум питання про уступлення територій, обмін ними або відмову від якихось частин території НЕ МОЖНА. Але змінювати територію України МОЖНА. Ні, є варіант, що якась країна сама захоче нам віддати свою територію (без такої добровільності – це порушення Гельсінських принципів і угоди), а ми з цього приводу проводимо референдум. А все інше – ні-ні. Але це повна буза. І, до речі, на сесії, коли розглядали поправки один слуга з Франківщини запропонував замінити дозволену “зміну території” на слова “збільшення території”. То його свої ж затюкали та сказали, що це суперечить Конституції й поправку не підтримали.
Тому маємо класичний приклад шизофренії, коли права півкуля мозку посварилася з лівою й сотворила отаке творіння – роздвоєння свідомості. Забув нагадати, що ці дві ворогуючі півкулі в мозку однієї людини – Зеленського.
А тепер по суті. В конституції дійсно є фраза: “Стаття 73. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України”. Отже, в законі треба було це передбачити й ввести запобіжники з тих же Гельсінських Угод та інші, які б не дозволили чинити таку дію на вимогу країни агресора, стосовно вже окупованих територій, у період воєнних дій та багато всього іншого. Але ж не писати відверту параною, коли одна чітка норма протиставляється аналогічній іншій нормі. Були й поправки з цього приводу, здається, від Князевича з ЄС, але слуги їх проігнорували. А знаєте, коли такі речі відбуваються в законотворчому процесі (тема шизофренії зеленосяйного цим не знімається)? Тоді, коли нема єдиної ідеї, нема відповідальності, а є голий популізм та купа байдужих виконавців, яким доручили написати кожному свій розділ. І всім сказали: “Писати так, щоб і Конституції відповідало, і народу сподобалося!” От один скопіював конституційну норму, а інший написав протилежну, яка б знімала з Зеленського звинувачення, що він хоче підіграти Путіну, віддати йому Крим та всіляке інше. А весь спільний текст узагалі ніхто із тих, хто його готував, візував, підписував, голосував, так і не читали.
Ідіоти, коротше кажучи. А як їх ще після цього назвати?
