Про уявну привабливість “простих рішень”
Читаючи коменти до попереднього посту, раптом збагнув, як виглядаємо всі ми в очах ляльководів, які керують масами.
Пам’ятаєте, в лихих 90-х був такий відомий бандитський розвод, коли людині підкидали гаманець з грошима? Потім знаходився “добрий подорожній”, який пропонував розділити гроші, після цього зникав. Потім підходили бандити і забирали все, що було в людини.
Зараз ситуація 1 до 1.
Нам підкидають “прості рішення”, які відразу вирішать всі наші проблеми: “Заблокувати Донбас – врятувати полонених, закінчити війну”, “Виберіть мене я посаджу 25000 корупціонерів – і заживемо” і т.д.
Знаходяться “добрі подорожні”, які нам ці рішення розсмоктують, переконують, що як тільки так зразу. Судячи по ряхах і квартирах, не за безкоштовно розсмоктують.
А потім підходять бандити і роблять своє діло.
І так, від рецепту моментального звільнення полонених ми приходимо до втрати підприємств, втрати бюджетних доходів і можливості руйнування енергетики.
І так, від рецепту рішучої антикорупційної боротьби ми приходимо до просраних 2,5 роки, посилення корупції через зневіру суспільства.
І ти тільки попробуй сказати тому лоху, що “знайти гаманець”/ “очевидне просте рішення складного питання” – це не вирішення проблеми, це скоріш за все, причина нової проблеми. З’їдять, заклюють, запишуть в боти і т.д.
А знаєте, що найстрашніше? – Найстрашніше що фокус з гаманцем регулярно повторюється протягом 3 років і висновки ніхто робити не збирається.
І відчуття ейфорії при черговому розводняку знову засліплює грубу роботу тупих аферистів.
