Юрко Іздрик і німфи
Вчора мене дивовижним зюйд-зюйд-вестом занесло під пост в групі «Книжкова барахолка», який би я назвала «Іздрик і німфи». І за моєю особистою шкалою цей пост цілком претендує на звання «пост року». Я там зависала в коментарях пару годин точно і шаленіла від захвату. Там можна грітися в морози до самої весни.
Фабула: в групі виставили на продаж літературний календар, який своєрідно ілюструє нову збірку Іздрика «Оголений» (Naked One). Не буду розповідати власне про саму збірку, поціновувачі знайдуть і так. Мова про календар. На якому є фото самого Іздрика. Фото ню. Ну як ню, письменницького пісюна там немає, є лише оголений торс. Торс, мушу сказати, вельми пристойний: підкачаний, підсушений, з кубиками пресу.
Іздрику п’ятдесят вісім.
І отут відкрились ворота пекла, звідти з лементом порскнули фрустровані німфи.
— Боже. Він же голий! — зойкнула одна німфа, яка спромоглася виставити на своїй сторінці крупним планом власні бліді ноги в синцях і подряпинах, заголені майже до самих трусиків.
— Так! Голий і старий! На старе тіло бридко дивитись! — підхопила друга німфа, яка з усіх чеснот має хіба шо тридцять рочків в паспорті та драглисту сраку, як розварений пєльмєнь.
— Як можна таке виставляти на люди, хай би прикрився! — кричала третя, перед тим заваливши цицьками в різних ракурсах половину фейсбуку.
Не буду цитувати всі коментарі, там такого добра три кілометри. І німфи досі там б’ються на смерть, шматуючи в лахміття всіх, хто намагається довести їм, які вони ниці смішні потвори.
Але ж, але ж, курва мама. Двадцять перше сторіччя. Вікові кордони вже давно посунулись, і, взагалі, які тут можуть бути кордони. Чуваку п’ятдесят вісім. П’ЯТДЕСЯТ, СУКА, ВІСІМ! Не сто двадцять чотири і не дев’яносто. Чувак має гарне тіло. Чувак, зрештою, досяг таких вершин в своїй письменницькій майстерності, що може виставити на фото навіть пісюна, якщо забажає. І крутанути пропеллером на ньому тридцять п’ять разів поспіль весь той ханжеський, ейджистський, переполоханий обісраний курятник так, щоб їм гівно через ніздрі повилітало. І йому зась показати своє тіло. Якійсь умовній Мотрі в тридцять рочків показати драглисту сісю можна, бо вона ж молода сіся. А письменнику в п’ятдесят вісім зась, навіть якщо у нього тіло, як у Mister Universum. І взагалі, у письменників пісюна не буває, у них там ручка паркер.
Аби пост не виглядав вкрай мізогінним, мушу визнати, що там яскраво виступили і деякі мальчікі. Один, наприклад, з неохайною бородою, в яку роки зо три як мінімум срали синиці, видав сентенцію, що краще повісити на стіну кавйор, а не оце голе страхіття.
Але все одно чемпіонським став коментар «а що таке іздрик, підкажіть».
Майте гарний іздрик, люди, йоу.
Фото © Facebook Юр Іздрик
