День, що змінив нас назавжди (відео)
7 років з початку Революції Гідності — події, яка, здавалося б, остаточно визначила європейський шлях України та згуртувала націю навколо ідеалів свободи і демократії.
Але, вимушений констатувати, ця боротьба ще далека від завершення. Ми знову маємо об’єднуватися, щоб захистити майбутнє України. Ганебне звільнення «беркутів» з лави підсудних на вимогу Путіна, зняття заочного арешту з Януковича, недавні обшуки у Музеї Небесної Сотні, порушення кримінальних справ проти лідерів Майдану за нібито «державний переворот» — влада Зеленського вкотре дослівно повторює офіційну риторику Кремля. Усе це — явні ознаки наступу Антимайдану, реваншу проросійських сил і справжнє знущання над подвигом Героїв Небесної Сотні. І це — погроза збанкрутілої влади кожному з мільйонів активних учасників Революції Гідності.
Але Революція Гідності ставила на меті дещо більше, ніж зміну влади. Тоді українці зробили ціннісний вибір, який не під силу зрозуміти ані Януковичу, ані Зеленському.
Українці народжені жити вільними. Ми стоїмо на варті власної свободи. Ми не зрадимо нашу гідність. Ми збережемо права і свободи людини, українську мову та ідентичність, наш європейський вибір.
З Днем Гідності і Свободи, дорогі українці! Ми переможемо! Слава Україні!
Друзі, сьогодні – День Гідності та Свободи. День, коли ми відзначаємо початок і перемогу двох революцій – Помаранчевої та Революції Гідності, разом із цим згадуємо, яку ціну довелося заплатити за наше право бути вільною нескореною нацією.
Як в 2004, так і в 2013-2014 роках українці довели, що немає такої сили, зброї та тортур, які б примусили нас стати на коліна. Ми вибороли нашу свободу, розчавивши жорстоку, підступну та зрадницьку владу, що спробувала підняти руку на свій народ.
Наша сучасна історія доводить, що коли влада не чує свій народ, намагається фальшувати вибори, підігравати ворогам країни та переслідує патріотів, українці завжди піднімаються, щоб захистити свою країну, свою свободу, свою гідність! Так було в 2004 році, так відбулося і наприкінці листопада 2013. Саме намагання перекреслити європейський шлях розвитку та спроба повернути країну до сірої прірви Російської імперії змусили мільйони патріотів вийти на київський та інші українські Майдани. Агресія влади тільки прискорила її падіння, тому що українці були, є і будуть нацією вільних людей, які не потребують ані господарів, ані слуг!
Коли патріоти єднаються – вони завжди перемагають! Це треба зрозуміти тим, хто сьогодні в опозиції думає виключно про власні рейтинги.
Український народ може розчавити колаборантів, капітулянтів та будь-яку владу, яка працює проти майбутнього власних громадян. Це треба вже зрозуміти тим, хто знову починає нас тягнути в бік московської орди, тим, хто роззброює армію та принижує державу, хто намагається продовжити своє перебування на державних дачах та у віп-палатах, фальшуючи вибори та переслідуючи опозицію. Вивчайте історію своєї країни та починайте збирати речі!
Гідність і свобода – це сутність душі українського народу, це наш прапор, наш дороговказ. Вічна пам‘ять героям, що віддали своє життя за нашу країну! Нехай Господь береже Україну і всіх, хто завжди готовий її захистити.
Слава Україні! Героям слава!
У День Гідності та Свободи українців доречно згадати слова морального авторитету нації Ліни Костенко:
“Якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава… ”.
Щоб не втратити Свободу, треба мати самоповагу і постійно утримувати її в моральній чистоті, мати честь і Гідність.
Армія Воїнів, які володіють ними, переможе будь-яких ворогів.
Слава Україні!
Зеленський не має морального права вітати українців з Революцією Гідності.
Бо “гідність” і “бенін шут” – це антоніми.
Не має права, бо стояв по той бік барикад.
Не має права, бо випустив убивць Героїв.
Зрештою, не має права, бо він і сильна Україна – це теж антоніми.
Вітаю тих, для кого гідність – це частина “я”.
Хто не проміняв Україну, пам’ять, свободу на гундосіння клоуна, байки про тарифи та дешеву ковбасу.
Впевнений, що іскри в наших серцях змусять палати знову той вогонь, що очистить Україну від погані.
Зі святом, українці!
Майдан был далеко.
Там какие-то наколотые апельсинами люди за деньги Госдепа и под предводительством рептилоидов нагло кидались голой грудью под пули самого демократичного, легитимного и клевого на свете президента.
Их поливали из брандспойтов ледяной водой, чтобы привести в чувство и остановить, ведь Киев лежал практически в руинах и зиял пустыми глазницами разграбленных бутиков.
Эти фашиствующие маргиналы распинали беззащитных беркутовцев в трусиках и собирались в карательные отряды, насилующие русскоязычных пенсионерок с эпилепсией и катаплексией.
Именно это мы в Донецке слушали из каждого утюга, но Майдан был далеко.
Мы ещё не знали, что скоро нас приедут защищать от нормальной, мирной жизни хмурые ребята из ближнего зарубежья. И тогда начнется наш собственный, недолгий Майдан.
Несколько дней единения.
Несколько дней, когда Донецк искренне, зло и мощно разукрасился жовтоблакиттю.
Несколько дней и шесть лет для понимания того, что свобода – это не даром. Не бесплатно, не по умолчанию. Свобода – это постоянная война за нее. С победами, с поражениями, с павшими и с дезертирами, с разочаровашками и с теми, кто всегда в строю.
Я не знаю, что мы в скором будущем будем жрать.
Я не знаю, сколько ещё лет и жизней уйдет прахом в землю.
Одно знаю: Украина – страна баррикад, а не автозаков.
Так было и так будет.
Слава Україні!
