Ще одно вікно можливостей для нас зачинилося

Мені дуже не подобаються такі “пріоритети” західного світу – я про ситуацію навколо Навального. Коли проти нас Рашистан війну почав, анексував території, убив та скалічив десятки тисяч людей, вони висловлювали “глибоку стурбованість”. Так висловлювали б і до нині, якби Порошенко їх не дотиснув (не дарма закордонні дипломати йому колись приклеїли прізвисько “Бульдозер”). А отруєння однієї особи, нехай і важливого опонента чинної рашистської влади, викликало справжню бурю емоцій, що цілком імовірно матимуть надзвичайно болісні наслідки для Путіленду. Це направду було несправедливо стосовно України.

Але мудрість політиків і державних діячів виявляється в умінні використовувати навіть несприятливі обставини для своїх цілей. А зараз на фоні колосального антиросійського скандалу для наших переговорників було справжнє вікно можливостей. Подумайте: переговори проходили в Берліні менше, ніж за кілометр до головної на сьогодні лікарняної палати світу в клініці Шаріте. Це ж був формат Нормандської Четвірки, де Німеччина вперше настільки жорстко ополчилася проти РФ, що навіть від Північного потоку-2 готова відмовитися. Німців підтримав якраз у день проведення переговорів четвірки Емануель Макрон. Кращої ситуації для відновлення співвідношення сил “три проти одного” навіть уявити важко. Але вийшло “два і два”. Раша звинувачувала Україну й вела себе так, ніби нічого й не сталося. Українська делегація фактично підігрувала команді Дмітрія Козака та навіть думки не допускала, щоб атакувати росіян та апелювати за підтримкою до німців і французів. Ну а ті відсиділи переговори і, не діждавшись ініціатив від України, махнули рукою та розійшлися у своїх важливіших справах.

Це не фантазерство, це вже перші витоки з дипкорпусу. Не нашого.

* * *