Стаємо запоребриком?..

Після останнього недомайдану, в мережі стало нечувано модним твердження – ми повільно але неухильно перетворюємося в запоребрик. Порохоботи на мережах стають все більш категоричними і безапеляційними. Дискусії померли – їх замінили змагання догм і агіток. Дядько Петро, за твердженням Мочанова, все більше «бронзовєєт». Висновок – невтішний. За що боролися – на те напоролися. Відбившись від запоребрика – самі стали запоребриком. Сумно жити із таким усвідомленням…

Правда?

Психологічно, твердження збудоване неймовірно влучно. Так, для абсолютної більшості щирих прихильників чинної влади, теза перетворення України на запоребрик під синьожовтим/червоночорним прапором – найогидніший нічний жах. Так, заПорошці – в масі своїй ідейні прихильники демократії і європейського шляху розвитку. Так, суперечки між прихильниками влади і її противниками все більше нагадують аналогічні в Росії – інакше й бути не може, більшість із тих хто здатен вести повноцінну дискусію, училися з ними по одних підручниках і росли на одних й тих самих книжках і фільмах.

От тільки ламає мені цей дивовижний пазл кілька деталей. Щойно у нас група депутатів з масовкою під час війни (!) заблокували залізниці і граючись нагріли бюджет країни на 32 000 000 000 гривень (!!) податкових надходжень – і їх ніхто не розігнав (!!!). Ба-більше, менти заарештували кілька десятків гавриків які на блокувальників напали.

Якщо хтось не в курсі, як виглядає бронзовіння влади по-українськи – от саме так.

Щойно відомий журналіст і мій колишній колега, в пості на ФБ пообіцяв заПорошцям як їх гамселитимуть ногами (фактично – закликав). Не деталізував, тобто мав на увазі всіх заПорошців – підлітків, дівчат, жінок, бабусь… Згаданий пост лайкнули численні журналісти, громадські активісти, борці з корупцію, правозахисники, представники міжнародних правозахисних організацій, навіть нардепи і цілий чинний міністр. Теза понеслася по мережах – в кожному п’ятому коменті тепер якась гидота обіцяє мені як мене ногами… Гадаєте страхає опозиціонерів цей кричущий факт, що маркером розкриває їхню реальну оскаженіло-звірячу сутність? Пишуть вони одне одному пости «Зупиніться! Жахніться від себе самих?» Нєа, такі пости деякі товариші пишуть регулярно мені. А вони хором регочуть з фрази дядька Петра про будку.

У них – світ поділений на своїх і чужих, і своїм – все, а ворогам – закон. Це у мене серце зупиняється від думки, що от зараз хтось із заПорошців увалить в рило котромусь зі зраднюків – і понесеться мережею мулька «порохоботи лупцюють опозицію». З них – станеться. У них мета засоби вже виправдовує – доведено згаданим вище відомим журналістом.

Якщо хтось не відає, як виглядає категоричність і безапеляційність прибічників влади по-українськи – от саме так.

Але маю визнати, де в чому носії тези «Україна перетворюється на запоребрик» – такі праві. Рівень категоричності, озлобленості, істеричності і агресивності української опозиції стрімко наблизився до аналогічного рівня опозиції російської – шовіністично-нацистської, штибу Калашникова, Гіркіна та Дьомушкіна. Ви забули, що російські нацики шалено критикують Путіна, а його оточення називають компрадорами та окупаційною владою? Ви забули, що найбільш гучні і численні акції протесту в Росії були влаштовані саме російськими нациками? Враховуючи те, що за твердженням численних дослідників, російських нациків курирують спецслужби Кремля – схожість їхньої агресивної істеричності з аналогічною у української опозиції наводить на вельми цікаві думки.

Патріоти, хай їм… Про щупленьку русяву дівчину ростом метр шістдесят з підборами, і з наївними дитячими оченятами навколо захоплено шепочуться: «Це вона! Це Віта Заверуха!»… Хлопчисько – «жертва режиму Порошенка», по тому як всі його аргументи розбиті двома тертими життям мужиками, кидає презирливо: «Та вам що, нинішня влада подобається? Та про що з вами говорити?» Павло Бондаренко, пам’ятаєш?

Очевидно, тези їхні – маячні і межа ідіотизму. Нема ніякого «бронзовіння» дядька Петра, як нема ніякої надмірної категоричності його прибічників – є природна здорова реакція на істероідний радикалізм опозиції. Гопника, що на вас напав ви відправили в нокаут і інші сявки верещать: «Та чим ти кращий? Ти – такий самий!» Значить це, що ви такий самий? Ні, це значить, що сявки казяться від безсилля.

Але загроза стати запоребриком реально існує – якщо нинішні опозиційні радикали стануть владою. Подивіться, що вони, приховуючись званнями «журналіста», «правозахисника» та «опозиціонера» дозволяють собі зараз?

Що дозволятимуть, коли отримають в руки владу – уявити не важко.