Міхо шукає таланти
Як і варто було очікувати, діяльність великого реХВорматора Міхо Саакашвілі почалася з зашкварів. Для початку заступник голови Виконавчого комітету реформ (тобто – Саакашвілі) Олександр Ольшанський заявив, що він противник ідеї підтримки бізнесу під час карантину. Мовляв, така підтримка плодить корупцію, а допомагати підприємцям треба зменшенням податків. Дивовижне відкриття! Тобто якщо у вас через нульовий прибуток нема грошей оплачувати оренду, зарплатні працівникам та охорону виробництва (без охорони у нас виробництва миттю перетворюють на родовище чорного і кольорового металобрухту), вам допомагати не треба. Радійте, що вам податки зменшили…
Другий зашквар видав сам Міхо. Він заявив, що Україна «потенційно досить сильна», щоб відмовитись від співробітництва з МВФ у той час, коли президент Зеленський б’ється як раз за співробітництво. Вже наступного дня той самий Саакашвілі повідомив, що будь-які спроби зараз вийти з програми МВФ відповідатимуть лише ворогам України. А про «потенційно досить сильна» – це, мовляв, буде в перспективі, в далекому світлому майбутньому. Ще одного з контексту виривають.
Але мене найбільше вразило не це. Кількома днями раніше на сторінці Саакашвілі на ФБ було вивішене запрошення на роботу до Національної ради реформ. Взагалі-то, Національна рада реформ – це орган, який практично повністю дублює РНБО, – до його складу входять майже ті самі особи крім керівників силовиків, замість них там присутні голова Виконавчого комітету реформ і його заступник. Тобто Саакашвілі з Ольшанським.
Характерно, що саме цими двома особами цей самий Виконавчий комітет реформ і обмежується – більше там за законом нікого нема. Куди ж вони набирають людей? Справа в тому, що голова комітету має право утворювати робочі групи для «розроблення, детального опрацювання окремих напрямів реформ, моніторингу впровадження та ефективності реалізації в Україні реформ». Очевидно, людей набирають саме у ці робочі групи. Характерно, про піар та медіа-маркетинг – жодного слова. Чому я на цьому зауважую?
А тому що запрошує Саакашвілі представників таких спеціальностей: юристів та інвестиційних аналітиків (що зрозуміло), менеджерів з організації подій (що зрозуміло менше), ПР-спеціалістів і SMM-спеціалістів та копірайтерів (що незрозуміло взагалі). Позаяк жодної інформації про склад і штатний розклад нема, виникає два питання – кого власне набирає Саакашвілі та за чий кошт? Послуги хорошого інвестиційного аналітика або SMM-щика коштують ой як недешево. Вибити фонди на таких фахівців за бюджетний кошт – квест ще той.
Мене як сумлінного платника податків всерйоз цікавить питання – скільки коштуватимуть моїй державі реХВорматорські прожекти Саакашвілі за умови, що в нас зірвана виплата 300% надбавки лікарям, 42 тисячі сиріт повернули в їхні неблагополучні родини, а захисних костюмів для лікарів один фонд Порошенка накупив більше ніж весь уряд? Або може ці робочі групи фінансуватиме НЕ український бюджет? Тоді які організації? Часом не ті, в засновниках яких можна знайти фірми, пов’язані з ФСБ Росії?
Я опускаю ту деталь, що в країні, де по інтернету набрана «неймовірно ефективна і професійна» президентська фракція, будь-який набір кадрів по інтернету викликає сміх. Насправді це практика достатньо поширена, для… бізнес-проектів. І саме це наводить на думки. Висловлю припущення: Саакашвілі намагається реалізувати те саме, що зробив у Грузії, коли Бендукідзе реалізовував реформи, а «великий реХВорматор» запекло піарився. Аж до дифірамбів від Латиніної та Буракової. Зараз те саме – власне реформи Міхо хоче скинути на Ольшанського (успішного ІТ-бізнесмена), а сам…
Просто нагадаю, ненависть Міхо до Порошенка склалася тому, що п’ятий президент НЕ призначив Саакашвілі прем’єром. Навіть не сумнівайтеся, Саакашвілі мріє про це. Пристебніть ремені – буде не сумно.
Насмілюся нагадати, до Грузії наразі Саакашвілі їхати не ризикує – там його надто гарно пам’ятають. НареХВормував.
Молодий перспективний реформатор Саакашвілі не підкачав, одразу після призначення відповідальним за економічно-інвестиційний прорив… розпочав набирати колектив у фейсбуці.
Випробуваний спосіб отримати кухарок для управляння державою, старий, як дєдушка Лєнін, і надійний, як радянський герб.
Мабуть, слід очікувати відомих реформаторів та спеціалістів по прориву кордону типу Єгора Зіміна-Соболєва та Семена Грішина-Семенченка.
Ну і щоб не було сумнівів, як буде проходити реформаторська робота, серед заявлених вакансій на “ломатєлєй сістєми” чомусь копірайтери, спічрайтери, спеціалісти по медіа та просуванню в інтернеті.
Фахівці та в хорошому сенсі професіонали вже давно не в тренді.
Науковці, управлінці, військові, технічні спеціалісти тощо поступово і надійно змиті хвилею професійних активістів, ручних “антикорупціонерів” та “расслєдоватєлєй” рівня Шарія/Біґуса. Бо шоу має тривати. За кошти населення, звичайно, яке так любить зрєліща і отримає їх по повній.
І головне.
Отой симпатичний дядька на фото з висоти своєї красівой посади одразу чесно попередив, що вся та “рада реформ” не має ніяких важелів впливу, а просто надає консультації і тому ні за що не відповідатиме.
Так що за реформи можна бути спокійними, їх навряд чи можна буде намазати на хліб, вони проводитимуться виключно медійно – “для психологічного ефекту, щоби викликати у населення відчуття тривоги”.
