Скільки коштує життя?
Скільки коштує життя? Відповіді на кшталт «життя безцінне» розбиваються щоразу, як стикаєшся з людьми, які стикнулися з цим – з відмовою органу. Тоді виходів лишається два – смерть і трансплантація. А коли смерть дихає в потилицю, рухатися починаєш утричі швидше ніж звик, кожен фронтовик підтвердить.
Проста історія. Є хлопчик, в якого відмовили нирки. Хлопець живе з одною ниркою – пересадженою. Донор – мама. Але. Хлопчикові потрібні імуносупресивні препарати, тобто ліки, які полегшать приживання пересадженого органу до організму хлопчика. Мати, яка сама вже інвалід, бо живе з одною ниркою, добивається від держави виділення бодай якихось ліків – і б’ється в стіну байдужості. Хлопчик дивиться на страждання матері та вже просто не хоче жити.
Чому мати б’ється? Та тому що до цього року імуносупресивні препарати закуповувалися державою. А тепер процес закупівлі по факту заблокований. Про що йдеться? Процес закупівлі таких препаратів дещо складний.
Спершу збирають інформацію про потреби в препаратах. Потім кошти, виділені Кабміном, відправляють до міжнародних організацій – закупівля ліків через них свого часу була оголошена великою перемогою над корупцією та схемами. Міжнародні організації оголошують тендер і отут вони починають торгуватися з МОЗ, що їм закуповувати – оригінальні препарати чи так звані дженерики? Що таке дженерики? Це аналоги препаратів, звісно, дешевші. Але є деталь.
Європейська асоціація трансплантологів чітко каже, що в разі зміни препарату, виписаного після операції, є загроза відмови і відторгнення пересадженого органу. Що це означає? Та просто те, що нікому ще не вдалося чітко знайти, як приживається рідна тканина з пересадженою. Нюансів маса. У цих умовах змінювати препарат – це те саме, що ставити на мерседес підвіску від «москвича», мовляв, те і те – підвіска. Дженерики, наприклад, не проходять клінічних досліджень, – нема таких вимог. Але повернемося до закупівлі.
Тендери відбуваються, МОЗ отримує ліки, їх розподіляють по регіонах. Весь процес, від початку збору інформації до прибуття ліків, триває приблизно рік. Так було до минулого року. Але цього року, очевидно, так не буде, бо тендери на закупівлю імуносупресивних препаратів не проведені ще й досі. Повторюю, навіть якщо їх почати проводити прямо сьогодні, препарати прибудуть лише через рік. А за той рік…
У Київській області донедавна було 63 пацієнти, яким уже зроблені трансплантації, – у Білорусі, в Індії та у «Інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова» НАМН України. Середня вартість операції з трансплантації – біля 100 тисяч доларів. І от від грудня 2019 р. всім їм пропонують брати не оригінальні препарати, а дженеріки! А це… Про мерседес і підвіску від «москвича» я вам уже написав. Парадокс в тому, що оригінальні імуносупресивні препарати МОЗ закуповував не тільки за Порошенка, а й за Януковича. ЗЕкоманда перевершила навіть їх.
Наразі один пацієнт уже помер. Ще 62 викручуються як можуть. Можете піти спитати у них – скільки коштує життя? Вони вам розкажуть – з цифрами і прикладами. З ціною зірваних нервів і порваної ущент віри в майбутнє.
Вони розкажуть, що Громадським організаціям, які б’ються за виділення коштів, треба ставити пам’ятники за життя. Пошук коштів благодійників і вибивання фондів у держави часто варті сюжету рівня Голлівуду. Вони розкажуть, що Київська область попереду всієї України, бо так як тут трансплантованих не ігнорують ніде в Україні. Певно, вважають, що ті, хто зміг отримати пересадку, і так багаті.
Вони вам розкажуть, що на пересадку органів постійно стоїть черга. Що президента Порошенка за нестачу фінансування (а де воно було гарне під час війни?) не лаяв тільки лінивий, але тоді МОЗ дозволів та коштів виділяв мінімум на 1-2 операції щомісяця. Цього року не виділив жодної. У часи Порошенка за рік за кордоном українським громадянам робили приблизно 120 трансплантацій. А нині…
Люди, які пережили трансплантацію, гарно знають скільки коштує життя. Їх іще можна врятувати.
