Петро Порошенко на міжнародному телемарафоні «Мир і війна» (фото, відео)
Пам’ятаючи уроки історії, маємо не допустити тріумфу агресора – виступ Петра Порошенка на Міжнародній конференції до 75-річчя завершення Другої світової війни
Шановні учасники конференції!
Дорогі співвітчизники!
Для переважної більшості українців перемога над нацизмом – знаменна подія та велике свято. І так вже 75 років поспіль. Але лише протягом останніх десятиліть, – а особливо крайніх п’яти років – ми поступово звільняємось від стереотипів радянської пропаганди. Стали дивитися на історію Другої світової не крізь російські криві дзеркала, а власним неупередженим поглядом. Гриф “секретно” знято з багатьох фактів, які Кремль тримав від нас за сімома печатями… А від власного російського народу – приховує і досі.
Все таємне стає явним.
Україна виявилася ареною кривавого зіткнення двох тоталітарних режимів – націонал-соціалістичного та комуністичного.
Війну проти України та українців сталінський СРСР провадив ще у тридцятих роках, коли мільйони наших співвітчизників загинули під час Голодомору; коли винищено інтелігенцію: коли сотні тисяч людей вбито або заслано до Сибіру.
Пам’ять про ці злочини має стати частиною пам’яті Європи і всього людства, бо тільки тоді стане можливим розуміння причин союзу Гітлера і Сталіна – двох, здавалося б, непримиренних ідеологічних ворогів.
Насправді, нацизм та сталінізм – подібні. Недарма Гітлер зізнавався, що вчився у більшовиків. Відповідальність за розв’язування війни лежить не лише на гітлерівській Німеччині, але й на сталінській Росії.
На першому етапі війни Радянський Союз був союзником нацистів і разом з ними поділив Європу на сфери впливу. А після звільнення від нацистів і аж до поразки СРСР у холодній війні регіон залишився під радянською окупацією.
Знадобилися десятки років і не одне повстання, і не одна революція, щоби визволитися від «визволителів». Йдеться і про Будапешт-56, і Прагу 68, і про польську «Солідарність» 1980-81 років і про оксамитові революції кінця вісімдесятих, і Грузію-2008, і Україну тепер.
Українці воювали проти гітлеризму не лише у лавах Червоної армії, але й в УПА, і в арміях держав антигітлерівської коаліції, і в рухах опору європейських країн. І ми по праву пишаємося своєю роллю у боротьбі проти нацизму. І шануємо внесок інших народів.
А от Москва намагається привласнити спільну перемогу антигітлерівської коаліції. На це можна було би спозирати з іронією, якби ця приватизація стосувалася лише минулого.
Але навіжене російське “побєдобєсіє” – це інструмент їхньої гібридної війни проти України і всієї європейської цивілізації.
Путін до міжнародного права ставиться так, як свого часу Гітлер. Україну він так само розглядає як «життєвий простір» для своєї імперії. А українців взагалі не визнає окремим народом, подібно тому, як фюрер вважав німцями частину сусідніх народів.
Хіба анексія Криму не нагадує аншлюс Австрії? Хіба важко знайти спільне між окупацією частини Донбасу і Судетської області Чехословаччини? І, до речі, хіба Мюнхен-38, особиста ганьба Чемберлена і Далад’є не має переконувати деяких сучасних європейських політиків, що умиротворення агресора лише розпалює його апетит?
Роль СРСР в перемозі над нацизмом 75 років тому не дає Росії жодних підстав зазіхати на суверенітет та територіальну цілісність України та інших держав. А гасло “Можем повторить”, інспіроване Кремлем, – це вже погроза явно не Україні. Вони мріють мити чоботи не лише в Дніпрі, а в Одері, Ельбі, Рейні.
Гарячу війну Росія розв’язала лише проти України. А гібридну – веде проти усієї євроатлантичної цивілізації. Взяла собі в союзники навіть коронавірус. Оперативна група зі стратегічних комунікацій зовнішньополітичної служби ЄС спіймала росіян на поширенні фейків про COVID-19 на кшталт брехні про секретні американські лабораторії на території України.
Тоталітарні чи авторитарні режими вміють використовувати в своїх інтересах демократичний характер суміжних держав і розкладати їх зсередини так, щоб потім легше було здолати. Треба менше дивізій, коли демократія дає можливість маніпулювати громадською думкою у сусідніх країнах, хвалився Гітлер своєму оточенню. Про це згадує свідок його одкровень Герман Раушнінг. Природа демократій, мовляв, така, що вони не зможуть захищатися від подібних прийомів. Словом, технологія відома. А все нове – добре забуте старе. А з уроків історії ми все ж таки робимо висновки.
Поза всякими сумнівами, всупереч побажанням ворогів, Європейський Союз впорається з викликами і вийде з пандемії ще сильнішим. І збереже усі цінності, властиві європейській цивілізації: демократію і верховенство закону, права і вольності. В тому числі – свободу пересування і перспективу розширення.
Позавчора онлайн-саміт Євросоюз-Західні Балкани ухвалив рішення про початок передвступних переговорів з Північною Македонією та Албанією. Що, здавалося б, нам з того? Де ті Західні Балкани і де ми? Але для нас це важливий сигнал готовності ЄС до подальшого розширення Союзу та об’єднання континенту.
Впевнений, що настане і наша черга. На жаль, зміна влади, яка сталася минулого року, віддалила перспективу членства України в НАТО та Європейському Союзі. Відданість цьому курсу залишається лише на папері, але за дванадцять місяців – жодного конкретного кроку.
Чи не хочуть, чи не можуть, чи не знають як, чи на Путіна озираються…. Версії є різні, але точно видно, що процес, як мінімум, поставлений новою владою на паузу.
Але є й хороші новини. Українська опозиція, уособлена «Європейською солідарністю», стоїть на твердих євроатлантичних позиціях, і ніхто нас з цієї дороги не зверне. А, головне, як показують опитування громадської думки, більшість українців підтримують і вступ України до ЄС, і членство в НАТО, бо розуміють, що лише там – гарантія безпеки країни та кожного її громадянина.
Україна – невід’ємна частина великої євроатлантичної цивілізації, яка розкинулася по обидві боки Атлантики. Наше гідне майбутнє – лише в Євросоюзі та НАТО. Ми рішуче відкидаємо ідею поділу світу на сфери впливу. Не може бути безпечного майбутнього для Європи без спокою на кордоні Росії з Україною, без ефективних заходів глобального впливу на Москву з метою переконати її, що мир – це найкращий вихід для всіх.
Пам’ятаючи уроки історії ми маємо не допустити тріумфу агресора. Чергова помилка може коштувати життя мільйонів і мільйонів. В Україні цей урок дуже добре засвоїли.
Вдячний усім міжнародним партнерам за підтримку України в нашій боротьбі проти російської агресії. Особливо і персонально учасникам сьогоднішньої міжнародної телеконференції, великим друзям України, екс-генсеку НАТО Андерсу Расмуссену, моєму раднику в бутність главою держави. Курту Волкеру. І Дональду Туску, який послідовно підтримував Україну на усіх посадах: і як глава Уряду Польщі, і як голова Європейської Ради, і тепер – як президент Європейської народної партії.
Дякую всім учасникам конференції «Мир і війна», українським і зарубіжним інтелектуалам за надзвичайно цікаву і змістовну дискусію.
Українська пам’ять про Другу світову війну – це вшанування мільйонів українців різного етнічного походження. Це – пам’ять про мільйони єврейських жертв Голокосту. Це засудження геноциду кримськотатарського народу, а також злочинів проти представників інших етносів, які сталінський режим визнав «ворожими».
Пам’ять про десятки мільйонів жертви, зокрема цивільних, а не мілітаристське імперське «побєдобєсіє» – це європейська модель згадування про трагедію Другої світової війни. І модель примирення, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася.
“Ніколи знову”, – під таким гаслом ми традиційно відзначаємо День пам’яті і примирення.
Власне кажучи прагнення не допустити нової війни в Європі, never again, врешті-решт і породило сам Європейський Союз, до якого ми прагнемо
Вітаю всіх українців, Європу із Днем пам’яті та примирення і Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Слава Україні!
Петро Порошенко: Навіжене російське «побєдобєсіє» – це інструмент гібридної війни проти України і європейської цивілізації, але ми переможемо
Москва намагається привласнити спільну перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні і використовує це як інструмент у гібридній війні проти України та європейських цінностей. Про це заявив п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко під час Міжнародної конференції «Мир та війна» у прямому ефірі телеканалів «Еспресо», «5 канал» та «Прямий».
«Навіжене російське «побєдобєсіє» – це інструмент їхньої гібридної війни проти України і всієї європейської цивілізації. Путін до міжнародного права ставиться так, як свого часу Гітлер. Він так само розглядає Україну як «життєвий простір» для своєї імперії. А українців взагалі не визнає окремим народом, подібно тому, як фюрер вважав німцями народи сусідніх з Німеччиною держав», – наголосив Петро Порошенко.
«Хіба анексія Криму не нагадує аншлюс Австрії? Хіба важко знайти спільне між окупацією частини Донбасу і Судетської області Чехословаччини? І, до речі, хіба Мюнхен-38, особиста ганьба Чемберлена і Далад’є не має переконувати деяких сучасних європейських політиків, що умиротворення агресора лише розпалює його апетит?», – проводить паралелі п’ятий Президент.
Порошенко наголосив, що роль СРСР у перемозі над нацизмом 75 років тому не дає Росії жодних підстав зазіхати на суверенітет та територіальну цілісність України та інших держав.
«Чим відрізняється бачення України, Європи – і Росії? Україна та Європа зустрічає ці дні із гаслом «Ніколи більше». Росія із колорадськими стрічками і гаслом «Можем повторить». А це вже погроза явно не Україні. Вони мріють мити чоботи не лише в Дніпрі, а в Одері, Ельбі, Рейні. Гарячу війну Росія розв’язала лише проти України. А гібридну – веде проти усієї євроатлантичної цивілізації. Взяла собі в союзники навіть коронавірус. Оперативна група зі стратегічних комунікацій зовнішньополітичної служби ЄС спіймала росіян на поширенні фейків про COVID-19 на кшталт брехні про секретні американські лабораторії на території України», – нагадав Петро Порошенко.
Лідер «Європейської Солідарності» наголосив, що тоталітарні та авторитарні режими вміють використовувати в своїх інтересах демократичний характер сусідніх держав і розкладати їх зсередини так, щоб потім легше було здолати.
«Треба менше дивізій, коли демократія дає можливість маніпулювати громадською думкою у сусідніх країнах, хвалився Гітлер своєму оточенню. Природа демократій, мовляв, така, що вони не зможуть захищатися від подібних прийомів. Словом, технологія відома. Все нове – добре забуте старе. Але й ми робимо висновки з уроків історії. І я твердо переконаний – перемога буде за нами», – наголосив Петро Порошенко.
Петро Порошенко: Україна у минулому столітті виявилася ареною кривавого зіткнення двох тоталітарних режимів – нацизму та сталінізму
Для переважної більшості українців перемога над нацизмом – знаменна подія та велике свято вже 75 років поспіль. Але лише протягом останніх десятиліть, – а особливо останніх п’яти років – ми поступово звільняємось від стереотипів радянської пропаганди, дивимось на історію Другої світової не крізь російські криві дзеркала, а власним неупередженим поглядом. Про це заявив п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко під час Міжнародної конференції «Мир та війна» у прямому ефірі телеканалів «Еспресо», «5 канал» та «Прямий».
«Все таємне стає явним. Україна виявилася ареною кривавого зіткнення двох тоталітарних режимів – націонал-соціалістичного та комуністичного. Війну проти України та українців сталінський СРСР провадив ще у тридцятих роках, коли мільйони наших співвітчизників загинули під час Голодомору; коли винищено інтелігенцію: коли сотні тисяч людей вбито або заслано до Сибіру», – нагадав Порошенко.
Петро Порошенко переконаний, що пам’ять про ці злочини має стати частиною пам’яті Європи і всього людства, бо тільки тоді стане можливим розуміння причин союзу Гітлера і Сталіна.
«Насправді, нацизм та сталінізм – подібні. Недарма Гітлер зізнавався, що вчився у більшовиків. Відповідальність за розв’язування війни лежить не лише на гітлерівській Німеччині, але й на сталінській Росії. На першому етапі війни Радянський Союз був союзником нацистів і разом з ними поділив Європу на сфери впливу. А після звільнення від нацистів і аж до поразки СРСР у холодній війні регіон залишився під радянською окупацією», – нагадав Порошенко.
Він зазначив, що знадобилося десятки років і не одне повстання, і не одна революція, щоби визволитися від «визволителів». «Йдеться і про Будапешт-56, і Прагу 68, і про польську «Солідарність» 1980-81 років і про оксамитові революції кінця вісімдесятих, і Грузію-2008, і Україну тепер», – зазначив п’ятий Президент України.
«Українці воювали проти гітлеризму не лише у лавах Червоної армії, але й в УПА, і в арміях держав антигітлерівської коаліції, і в рухах опору європейських країн. І ми по праву пишаємося своєю роллю у боротьбі проти нацизму. І шануємо внесок інших народів», – наголосив лідер «Європейської Солідарності».
Петро Порошенко: Гідне майбутнє України – тільки в Євросоюзі і НАТО, ми не допустимо тріумфу агресора
Європейський Союз впорається з викликами і вийде з пандемії ще сильнішим, збереже усі цінності, властиві європейській цивілізації: демократію і верховенство закону, права і вольності. В тому числі – свободу пересування і перспективу розширення. Про це заявив п’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко під час Міжнародної конференції «Мир та війна» у прямому ефірі телеканалів «Еспресо», «5 канал» та «Прямий». Він наголосив, що гідне майбутнє України можливе тільки у Євросоюзі і НАТО.
«Позавчора онлайн-саміт Євросоюз-Західні Балкани ухвалив рішення про початок передвступних переговорів з Північною Македонією та Албанією. Що, здавалося б, нам з того? Де ті Західні Балкани і де ми? Але для нас це важливий сигнал готовності ЄС до подальшого розширення Союзу та об’єднання континенту. Впевнений, що настане і наша черга», – наголосив Петро Порошенко.
Він зазначив, що зміна влади, яка сталася минулого року, на жаль, віддалила перспективу членства України в НАТО та Європейському Союзі. Відданість цьому курсу залишається лише на папері, але за дванадцять місяців – жодного конкретного кроку, констатує п’ятий Президент.
«Чи не хочуть, чи не можуть, чи не знають як, чи на Путіна озираються. Версії є різні, але точно видно, що процес, як мінімум, поставлений новою владою на паузу», – зазначив Порошенко.
«Але є й хороші новини. Українська опозиція, уособлена «Європейською Солідарністю», стоїть на твердих євроатлантичних позиціях, і ніхто нас з цієї дороги не зверне. А, головне, як показують опитування громадської думки, більшість українців підтримують і вступ України до ЄС, і членство в НАТО, бо розуміють, що лише там – гарантія безпеки країни та кожного її громадянина», – наголошує лідер партії.
«Україна – невід’ємна частина великої євроатлантичної цивілізації, яка розкинулася по обидві боки Атлантики. Наше гідне майбутнє – лише в Євросоюзі та НАТО. Ми рішуче відкидаємо ідею поділу світу на сфери впливу. Не може бути безпечного майбутнього для Європи без спокою на кордоні Росії з Україною, без ефективних заходів глобального впливу на Москву з метою переконати її, що мир – це найкращий вихід для всіх», – переконаний Петро Порошенко.
П’ятий Президент наголосив, що неможливо допустити тріумф агресора, бо чергова помилка може коштувати життя мільйонів і мільйонів. В Україні цей урок дуже добре засвоїли, переконаний Порошенко.
«Вдячний усім міжнародним партнерам за підтримку України в нашій боротьбі проти російської агресії. Особливо і персонально учасникам сьогоднішньої міжнародної телеконференції, великим друзям України, екс-генсеку НАТО Андерсу Расмуссену, моєму раднику в бутність главою держави. Курту Волкеру. І Дональду Туску, який послідовно підтримував Україну на усіх посадах: і як глава Уряду Польщі, і як голова Європейської Ради, і тепер – як президент Європейської народної партії», – сказав Петро Порошенко.
Він наголосив, що українська пам’ять про Другу світову війну – це вшанування мільйонів українців різного етнічного походження, пам’ять про мільйони єврейських жертв Голокосту, засудження геноциду кримськотатарського народу, а також злочинів проти представників інших етносів, які сталінський режим визнав «ворожими».
«Пам’ять про десятки мільйонів жертви, зокрема цивільних, а не мілітаристське імперське «побєдобєсіє» – це європейська модель згадування про трагедію Другої світової війни. І модель примирення, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася.
«Ніколи знову», – під таким гаслом ми традиційно відзначаємо День пам’яті і примирення. Власне кажучи, прагнення не допустити нової війни в Європі, never again, врешті-решт і породило сам Європейський Союз, до якого ми прагнемо», – наголосив п’ятий Президент.
“Мир і Війна” – міжнародний телемарафон до 75-річчя завершення Другої світової війни в Європі (повне відео телемарафону)
Учасники телемарафону:
- Ярослав Грицак – український історик, професор Українського католицького університету, почесний професор НаУКМА.
- Рафал Внук – польський історик, співавтор концепції Музею ІІ світової війни.
- Емануеліс Зінґеріс – віцепрезидент Парламентської асамблеї Ради Європи (2011–2012), голова Міжнародної комісії з оцінки злочинів нацистського та радянського окупаційних режимів у Литві.
- Олена Стяжкіна – український історик, письменниця, авторка книжок “Людина в радянській провінції: освоєння (від)мови”, “Стигма окупації: Радянські жінки в самобаченні 1940-х років”.
- Сергій Плохій – український та американський історик, професор Гарвардського університету.
- Леонід Фінберг – соціолог, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА.
- Йосиф Зісельс – правозахисник, голова Асоціації єврейських громадських організацій та общин України, виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України.
- Оля Гнатюк – історик, літературознавиця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, авторка книжок “Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність”, “Відвага і страх” та ін.
- Галина Акерман – французька письменниця, журналістка, співзасновниця та генеральна секретарка Європейського форуму для України, авторка книжки “Безсмертний полк: Священна війна Путіна”.
- Мирослав Маринович – віцеректор Українського католицького університету, релігієзнавець, правозахисник, співзасновник Української гельсінської групи, почесний президент Українського ПЕН.
- Адам Міхнік – засновник і головний редактор Gazety Wyborczej (Варшава), дисидент, політв’язень комуністичного режиму, один з ідейних натхненників польської “Солідарності”, почесний професор НаУКМА.
- Мустафа Джемілєв – лідер кримськотатарського національного руху, дисидент, політв’язень радянського режиму, народний депутат України.
- Сергій Жадан – письменник, перекладач, громадський діяч, лауреат Премії імені Василя Стуса.
- Тамара Горіха Зерня (Дуда) – українська письменниця, волонтерка, володарка нагороди “Книга року BBC”.
- Ірина Цілик – українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів.
- Вікторія Амеліна – українська письменниця.
- Сергій Лозниця – український кінорежисер та сценарист.
- Марюс Івашкавічус – литовський прозаїк, драматург, кіносценарист, режисер.
- Ахтем Сеітаблаєв – український кримськотатарський актор та режисер.
- Станіслав Асєєв – український письменник і журналіст. Понад два з половиною роки перебував у полоні російських гібридних сил в окупованому Донецьку.
- Андерс Фоґ Расмуссен – 12-й генеральний секретар НАТО.
- Дональд Туск – голова Європейської ради (2014–2019), прем’єр-міністр Польщі (2007–2014).
- Курт Волкер – американський дипломат, спеціальний представник Державного департаменту США з питань України (2017-2019).
- Петро Порошенко – Президент України (2014–2019), народний депутат України.
Фрагменти виступів світових політиків на міжнародному телемарафоні до 75-річчя завершення Другої світової війни в Європі
