Подякуймо Юлі за НАТО
Президент Порошенко заявив про намір провести референдум про вступ України до НАТО. Проте якогось надмірного захвату ця новина у мене не викликає і от чому. Згода українських громадян стати членами НАТО, ще НЕ означає, що в НАТО нас приймуть.
Так, за членство у НАТО в Україні зараз 54% населення (проти 16% у 2013 р.). Та аби нас у НАТО прийняли, треба аби країни-члени нас до НАТО запросили – а це спільна згода всіх 28 членів. Крім того для країни-кандидата на вступ створюється План дій щодо членства, який країна мусить пройти та виконати, і лише коли виконає – приймається рішення, брати нового члена в їхній елітний клуб – чи ну його на фіг?
Референдум, кажете? Так Грузія ще у 2008 р. провела референдум про вступ до НАТО – вона досі не його член.
Історія ПДЧ для України – варта історико-політичного роману. Вперше Україна могла здобути його у 2006 р. під час відвідин штаб-квартири НАТО прем’єр-міністром України. Та оскільки прем’єр-міністра звали Віктор Янукович, з ПДЧ якось не заладилося.
Друга змога була, коли у 2008 р. штаб-квартиру НАТО відвідав знову-таки прем’єр-міністр України – цього разу патріоткаТМ Юлія Тимошенко. Не просто відвідала – а мала на руках цілком конкретні директиви від президента Віктора Ющенка по діях щодо отримання ПДЧ. І от ці самі директиви президента Ющенка прем’єр Тимошенко відверто проігнорувала – переговори з керівництвом НАТО провела в ключі не “нам треба, ми хочемо і готові працювати”, а “ну… ми, в принципі, не проти…”
У нас багато писали, що на Бухарестському саміті ПДЧ Україна не отримала через протидію російських спецслужб. Але почитайте пресу лютого 2008 р. – ви побачите, що головною причиною того що ПДЧ Україна не отримала була саме позиція прем’єра Тимошенко, провал отримання ПДЧ Україною був очевидний уже тоді.
Для чого бабЮля це робила? Це секрет Полішинеля – аби привернути до себе голоси виборців сходу та півдня країни, так само як і зараз вона їх завойовує своїми цікавими заявами і водночас – устами Надюки Савченко.
І з поправкою на це, ще дуже велике питання, чи збережеться напрямок української політики на членство в НАТО в разі, якщо Юлія Тимошенко отримає реальну владу?
Шлях до НАТО – довгий і болючий. Референдум, звісно, стане найкращим доказом того де справді бачать своє майбутнє Українці – за парєбріком чи в клубі розвинутих держав членів НАТО?
Але – не більше. Подякуємо Юлі.
