Вісті з фронтів. 15.01.2025
Сьогодні буде коротка розповідь про поточні зміни на двох напрямках.
1. Покровський напрямок.
Оперативно-тактичне угруповання військ противника (2-га загальновійськова армія/ЗВА, посилена частиною сил 90-ї танкової дивізії (тд) та 41-ї ЗВА) зі складу угрупування військ (УВ) «Центр» продовжує наступальні дії з метою глибокого охоплення району оборони Збройних Сил України в місті Покровськ і на прилеглих територіях з південного заходу та заходу.
Крім того, противник (частина сил 41-ї та 51-ї ОА), що діє на напрямках Воздвиженка – Малинівка, а також Воздвиженка – Баранівка, Новоолександрівка – Зелене Поле, Тимофіївка – Єлизаветівка, намагається прорватися на трасу Покровськ – Бахмут на ділянці Малинівка – Нова Полтавка. Зокрема:
– Передовим підрозділам 433-го мотострілецького полку (мсп) противника зі складу 27-ї мсд 2-ї ЗВА, а також підрозділам 55-ї та 74-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) з 41-ї ЗВА, введених у бій праворуч від неї, вдалося прорватися на дорогу Покровськ – Межова та взяти під контроль її частину в районі між селами Котлине – Удачне.
– Водночас інтенсивні атакувальні дії підрозділів 35-ї омсбр противника у напрямку Зелене – Чунишине та Даченськ – Чунишине, а також передових частин 589-го та 506-го мсп 27-ї мсд (2-ї ЗВА), очевидно, за підтримки низки підрозділів 137-ї омсбр (41-ї ЗВА), у напрямку Миколаївка – Мирноград, не дали йому схожих результатів.
– Своєю чергою, передовим підрозділам правого флангу 90-ї тд противника (239-й танковий полк\тп, 428-й мсп та 87-й стрілецький полк\сп), що діяли на південь від цих сил і засобів, вдалося «дозахопити» Нововасилівку та вийти на східні околиці села Успенівка.
Темп просування передових підрозділів противника досить повільний. Починаючи з 10 січня (тобто протягом 5-и діб), ведучи запеклі штурмові бої з підрозділами Збройних Сил України, що обороняються, вони просунулися на цих напрямках у середньому на 0,8–1,2 км.
Таким чином, маючи багаторазову перевагу в чисельності особового складу (особливо в передових штурмових підрозділах), артилерії, в повітрі та в ряді інших чинників, противник, очевидно, стикається з дедалі більшим опором з боку Збройних Сил України.
Яскравим прикладом цього є просування ряду підрозділів 41-ї та 51-ї ЗВА (1195-го та 1492-го мсп «територіальних військ», 5-ї омсбр та низки інших) у напрямку Воздвиженка – Малинівка та на сусідніх ділянках.
Розпочавши наприкінці минулого року (орієнтовно 28-29 грудня) інтенсивні атаки передових позицій українських військ в районі села Воздвиженка, очевидно, маючи завдання вийти на трасу Покровськ-Бахмут в районі дорожньої розв’язки на схід від Малинівки та перерізати цю важливу для ЗСУ рокаду, ворог, скориставшись фактором раптовості, зумів зайняти це село, вклинився в систему оборони Збройних Сил України на цьому напрямку і просунувся до 14 січня (тобто більше ніж за 2 тижні) максимум на 3,5–3,7 км. Причому основного обсягу цього вклинення ворогу вдалося досягти лише на початку січня поточного року.
На даний момент, очевидно, темпи просування цих підрозділів противника значно знизилися, – його передові підрозділи ведуть вперті атакуючі дії в районі хутора “Баранівка”, на південь від дорожньої розв’язки (приблизно 1,5 – 1,6 км до виходу на неї) і в напрямку Єлизаветівки, але тільки 11-го і 13-го січня поточного року їм вдалося просунутися на кілька сотень метрів у бік розв’язки та Єлизаветівки.
Таким чином, командування УВ «Центр» (і, відповідно, його 2-ї та 41-ї ЗВА), ймовірно, найближчим часом зіткнуться з необхідністю суттєвого нарощування зусиль на «напрямку головного удару» (нгу) на південь і південний захід від Покровська. У зв’язку з цим вони, ймовірно, мають у своєму розпорядженні частину сил 15-ї та 30-ї омсбр (окремі підрозділи обох бригад вже введені в бій) та якогось 348-го мсп (встановлюється етимологія та належність цього полку до будь-якого з’єднання російських військ).
2. Новопавлівський напрямок.
Тут, перш за все, варто звернути увагу на триваючі активні штурмові дії противника на північ від траси Донецьк-Запоріжжя вздовж лінії Слов’янка-Петропавлівка та на напрямках Ясенове-Новоандріївка, Новоєлизаветівка-Надіївка (смуга наступу 90-ї тд противника). Тут діють частини й підрозділи центрального й лівого флангу цього з’єднання (6-й і 80-й танкові полки, 228-й мотострілецький полк, 67-й стрілецький полк). Наскільки я розумію, ворог також має мінімальне просування на цих напрямках – за 4 дні в середньому до 1 км.
Однак у цьому плані найбільшу загрозу становлять дії “сусіда зліва” 90-ї танкової дивізії – передових підрозділів 110-ї омсбр противника зі складу його 51-ї ЗВА. Вони вперто продовжують атакувати напрямок Шевченка (нижн.) – Андріївка. Тобто у бік одного з ключових районів оборони Збройних Сил України на цьому напрямку, на північ від річки Вовча.
Наскільки я розумію, за останні 2-3 дні їм вдалося, діючи вздовж річки Орлова, просунутися на відстань до 1 км і впритул підійти до східної околиці села Андріївка. Поки що ці дії призвели лише до «витягування» ворогом із села Шевченко в бік Андріївки досить вузького «язика» тактичного вклинення, який, вочевидь, вразливий для контратак ЗСУ з півночі та північного заходу через те, що 90-та танкова дивізія противника має мінімальне просування на лівому фланзі в районі Петропавлівки. Інша справа, що у Збройних Сил України зараз просто немає сил їх здійснювати.
Своєю чергою, передові підрозділи двох дивізій 8-ї ЗВА противника (20-та та 150-та мсд) продовжують фронтальний тиск («витіснення») на позиції українських військ, що обороняються в «залишках Курахівського виступу», наступаючи у напрямках Курахове-Дачне та Дальнє-Янтарне. Вони мають просування на 0,5–0,8 км на цих напрямках.
Примітно, що підрозділи противника, які діють на південь, за річкою Сухі Яли, зі складу 29-ї та 5-ї ЗВА «Восток» (36-та та 57-ма омсбр), посилені певними підрозділами 114-ї омсбр (зі складу 51-ї ЗВА) і, ймовірно, 39-ї омсбр (68-й армійський корпус/АК), явно перегруповуються (цілком можливо, що на якийсь інший напрямок), тому що інтенсивність їхніх атак через річку “якимось чином” знизилася (вони продовжують атакувати лише в районі Янтарне, де їм вдалося “залізти ЗА річку”). Втім, відновлення їхніх атак на найбільш чутливому для ЗСУ напрямку Зеленівка – Улаклій, гадаю, також цілком можливе найближчим часом.
Таким чином, на Новопавлівському напрямку вороже командування, вочевидь, зіткнулося з певною “двоїстістю” ситуації.
З одного боку, російське командування, очевидно, дуже хоче оточити ті наші підрозділи, які досі обороняються на так званих “залишках Курахівського виступу” (по лінії Дачне-Янтарне). Триваючі “наполегливі” дії 110-ї мотострілецької бригади противника у напрямку Андріївки досить красномовно це підтверджують. Але для цього, вочевидь, потрібно суттєво “прискорити” не лише її дії, а й сусідньої 90-ї тд. А з цим, як я писав у попередньому огляді, є деякі складнощі (перш за все, щодо напрямку можливого введення в бій у смузі 90-ї тд тих підрозділів 30-ї омсбр, які ще перебувають у резерві, російське командування явно хоче їх “додати” на південь від Покровська у смузі “штатної” для цієї бригади 2-ї ОА).
З іншого боку, воно явно не проти того, щоб просто витіснити їх із цієї лінії помітно переважаючими силами 8-ї ЗВА (концентрація відразу двох дивізій цієї армії в досить вузькому секторі явно не може бути «випадковим збігом обставин»).
Тож підіб’ємо підсумки.
Ударні оперативно-тактичні угрупування противника на обох напрямках (Покровський та Новопавловськ) продовжують дуже повільно повзти вперед з очевидними великими втратами у своїх передових (штурмових) підрозділах, намагаючись здійснити цілком очевидний для стороннього спостерігача задум (план) свого командування:
– Глибоко охопити місто Покровськ із півдня й південного заходу.
– Змусити українські війська відійти з «залишків Курахівського виступу».
Цілком імовірно, що рано чи пізно ворог зможе вирішити обидва ці “завдання”.
Разом з тим, питання про те, коли та які подальші дії здійснить противник на цих напрямках (в першу чергу, щодо можливого і цілком ймовірного штурму району оборони ЗСУ в Покровську як із півдня, так і, очевидно, з півночі та сходу) на даний момент виглядає, скажімо так, дискусійним. Як на мене, командуванню російських військ, які діють на цих напрямках, так чи інакше доведеться зробити кілька важливих і “мінімально потрібних” речей ДО ЦЬОГО (тобто попередньо):
– Перегрупувати ДОДАТКОВІ сили та засоби на Покровський напрямок (цілком можливо, що з того ж Новопавлівського напрямку).
– Провести перегрупування сил і засобів, вже розгорнутих в смузі УВ «Центр» в межах армій, що діють на даному напрямку – 2-ї та 41-ї ОА.
– Доукомплектувати всю цю орду особовим складом, озброєнням і військовою технікою (ОВТ).
Звичайно, все це можна зробити, що називається, «по ходу справи».
Однак очевидно, що для цього ворогу все ж таки знадобиться певний час, протягом якого йому так чи інакше доведеться знижувати інтенсивність своїх дій на цих напрямках. Російське командування ще не навчилося діставати нові полки, бригади й дивізії, що називається, «з повітря», за допомогою чарівної палички, щоб мати можливість просто «додавати» їх до складу існуючих угруповань військ або нескінченно довго розгортати нові, зовсім не обтяжуючи себе головними проблемами процесу оперативного розгортання військ.
