Звільнення бранців. Що приховують від суспільства цього разу?
Вчора звільнили кількох українців з тюрем ОРДЛО. Звільнення кожної людини, яку катують, принижують, піддають психологічному тиску, – це завжди добре, це треба вітати й радіти.
Вже рік я не займаюся звільненням бранців, знаходжуся поза переговорним процесом, тому утримаюся від коментарів щодо списків переданих і звільнених, й більшість прізвищ мені невідомі. На жаль, серед звільнених немає кількох військових, яких вже кілька років незаконно утримують бойовики, зокрема Романа Онищука, якого чекає його мама на Львівщині. Рому бойовики то підтверджували в своїх списках, то впадали в амнезію і говорили, що такого в них немає, що викликає велику тривогу за його життя… Як і за життя та здоров‘я інших наших бранців, яких приховують і не видають терористи.
Дозволю звернути увагу лише на три принципові деталі:
1. Під час останнього саміту в нормандському форматі в Парижі, в грудні 19-го, публічно було заявлено про домовленість звільнення всіх встановлених на всіх встановлених. РФ грубо не виконала цього пункту, встановленими є десятки українців і кримських татар в окупованому Криму і тюрмах РФ, і жодного з них Путін не віддав. Так само не віддав і всіх встановлених на Донбасі, того ж Романа. А от іноді незрозумілих осіб включають в списки. Ми не бачимо реакції влади на невиконання РФ рішень саміту, навпаки, там радо підігрують Путіну, мовляв, когось же випустив, от і молодець .
2. В грудні 19-го було заявлено, що, нарешті, відбудеться негайний допуск МКЧХ (Міжнародний Комітет Червоного Хреста – ред.) до тюрем на окупованих територіях. Наша команда попередні 5 років вела важкі переговори з вимогою допустити Червоний Хрест до пошуку зниклих безвісти та ідентифікації загиблих. Москва це блокувала. І ось тріумфальна заява, що все, вирішили. І що на практиці? Пошук зниклих блокується бойовиками та Москвою, МКЧХ до тюрем не допущений.
3. Українські журналісти вчергове не допущені висвітлювати звільнення. Чому? Чому наші ЗМІ мають спостерігати за процесом звільнення через російські та сепарські пропагандистські помийки? Що за дивна інформаційна політика влади? Тим більше, враховуючи увагу, яку ОП приділяє процесу звільнення. Що приховують від суспільства цього разу?
Я тільки-но повернулася з Донбасу, так ось, в більшості населених пунктів, після відключення українських телеканалів з кабельної мережі та супутників, там віщають виключно російські телепомийки. Попри грізні заяви Зеленського українське ТБ там так і не повернули. Народ дивиться рашатудей. З витікаючими наслідками формування суспільної думки поблизу лінії фронту.
Й так, на Донбасі продовжують стріляти та вбивати українських військових і цивільних. Хоч ключова «домовленість» Парижського саміту була: встановлення режиму тиші до 31 грудня 2019. Але про це ОП мовчить. Чомусь не нагадуючи Москві, що «нужно просто перестать стрелять».
Анонсований “обмін” в форматі “всіх на всіх” завершився повним провалом. Нам повернули 20 осіб, серед яких тільки 2 військових. Віддали 14 свінорил.
Можна було би порадіти й тому, бо наші люди повернулися. Але попередній “обмін” в форматі “всіх на всіх”, коли нам повернули ватних бабок, сепарського мера і бариг-таксистів взамін на беркутівців, терористів і Терезу, яка катувала наших полонених (після обміну поїхала катувати знову), якось не дає відчуття перемоги.
Гнітючим є відчуття того, що заради піару в новинах і телевізійної картинки таваріщ готовий брати абишо. Заявляєш про “всіх на всіх”, а потім випрошуєш “дайте хоч когось” (на цей раз навіть не повідомляють, хто ті 18 цивільних осіб).
А особливо гнітючим є відчуття того, що українській стороні вже просто нічого запропонувати. Маючи величезний обмінний фонд та інструменти тиску, ми все це злили на попередньому “обміні” взамін за ватних бабок і таксистів, тим самим прирікши наших військових на вічні катування Терезою.
Фото © СБУ
