Я це не обирав
Ну, дочекалися. Схоже, частина порохоботів всерйоз похворіла на стокгольмський синдром. Вчора мені в один день трапилися 5 чи 6 текстів того змісту, що треба негайно міняти ставлення до прибічників ЗЕ, бо «не можеш вбити – полюби» і «президента Зеленського вибрали всі, і ті хто за, і ті хто був проти – перші повірили, другі не зуміли переконати».
Факт показовий. Висловлю своє ставлення до питання.
З чим я можу погодитися – агресія з боку прибічників дядька Петра часто надмірна і немотивована. Я згоден, бачити ворога у своєму співгромадянині лише за те, що він підтримує іншого кандидата (при тому, що всі ми за Незалежну Україну), – це зайве. Це, з одного боку, непродуктивно, – проявом агресії ви людину відштовхнете, а не долучите. З іншого боку, агресія, вже вибачте, – прояв власної слабкості та непевності в своїх переконаннях.
Нагадувати опонентам про їхній неправильний вибір – шлях мертвий. Особливість українців – ми всі дуже не любимо визнавати свої помилки. Саме тому я обираю іншу позицію: більшість шанувальників ЗЕ – це люди, обдурені пропагандою Москви та політичних противників Порошенка всередині України. Обдурити цих людей їм було не важко через інші особливості українців, але про це нижче.
Я категорично не сприймаю ідею «та чого з ними говорити – Майданом їх!». Майдану і будь-якому збройному протистоянню (а іншого в наших умовах не вийде) всередині України, стоячи, аплодуватиме Москва. Знаєте, чому гетьманців і петлюрівців не могли помирити навіть на еміграції через 50 років? Тому що між ними лежала кров, пролита під час протигетьманського путчу. Нині між прибічниками ЗЕ і порохоботами крові нема. Тож достукатися до опонентів можна.
Так, опонентів треба переконувати. І так, президент Зеленський на владі перебувати мусить максимально довго – наскільки можливо. Його виборці мусять здобути щеплення від популізму таке, аби діяло ще років 15. Нам буде важко теж? Ніхто не казав, що здобуття власної держави – справа легка. Пута Москви значно тісніші за просто танки на наших вулицях. Боротьба триватиме ще довго.
Проте. Я категорично не згоден брати на себе частку відповідальності за те, що президентом України став Зеленський. Оці всі «Порошенко зробив все, аби обрали ЗЕ» – звичайне лицемірство і спроба скинути з себе відповідальність за дії ЗЕвлади. Порошенко винний, що обрали ЗЕ? Шановні, а скажіть, в тому, що частина козаків воювала на боці Петра І, винний, виходить, гетьман Мазепа – він же призначав всіх цих Полуботків та Галаганів? В тому, що німці обрали Гітлера, й, відтак, у Холокості, виходить, винні керівники Веймарської республіки, я нічого не переплутав? Безглуздість таких заяв очевидна.
Протистояння порохоботів і шанувальників ЗЕ для мене – це не просто протистояння кандидатів, це протистояння світоглядів. Шанувальник ЗЕ – це люмпен, жлоб та інфантильний ідеаліст, разом з ватником, який долучився до кампанії. З ватою все зрозуміло. А от з особами, в яких Порошенко не вирішив за них, у їхній країні, всі їхні проблеми, та з тими, в кого Порошенко поганий тому, що він не чарівник, у мене компромісів бути не може як таке. Ми живемо в принципово різних світах. В моєму світі відповідальний громадянин сам облаштовує свій добробут, видає конкурентоздатний продукт, створює робочі місця і тим зміцнює державу. В їхньому – їм винні всі, а вони нікому й нічого. В моєму світі є розуміння, що не можна цілу низку сторін людського життя поміняти за рік – чимало процесів тривають десятиріччями. В їхньому – треба все і зразу. Якщо не Порошенко – я шукатиму нового ефективного менеджера здатного керувати великим бізнесом і міністерством, з чіткими досягненнями за спиною. Вони – шукатимуть нового месію, який забезпечить їм молочні ріки та кисільні береги «по щучому велінню».
Я готовий говорити з тими, хто здатен поділяти оці мої переконання. Я знаю, що таких людей чимало. А хто ні… Неможливий компроміс між трударем і неробою. Компроміс між професором і алкоголіком створить лише двох алкоголіків. Я не збираюся брати відповідальність за їхній вибір. Я цю владу не обирав.
