Не цього разу, Юліє Володимирівно

Нічого дивного, що Юлія Тимошенко знову в опозиції до української держави – для неї це звична справа в критичні моменти нашої історії.

Як за її безпосередньої участі було нівельовано здобутки першого Майдану, можна написати цілий трактат з кількох розділів – про цілеспрямовані дії зі згортання співпраці з ЄС та НАТО, загравання з Кремлем та спільні зусилля по дискредитації президента Ющенка, знаменитий кабальний контракт з Газпромом, договорняк з Януковичем та ганебну на вигляд, але все ж консервацію в тюрмі на випадок заміни в команді малоросійських президентів.

Проте краще згадати ближчі по часу до нас події, з 2014 року.

“Жоден танк не має завестися, жоден солдат покинути казарму”, – перше, що сказала Тимошенко, не встигши спуститися зі сцени Майдану, у відповідь на інтервенцію Москви.

Мабуть, була здивована, що є ще якісь танки і солдати, бо в своє прем’єрство розпродавала армію в промислових масштабах.

Потім вміло скористалася патріотичною хвилею і знову зайшла в парламентську коаліцію…, щоби майже одразу її покинути в надскладні роки становлення держави, формування міжнародної коаліції та розбудови армії.

Вона^тм підтримала всі деструктивні антидержавні заходи – ідіотську “блокаду”, “прорив кордону” нарваним натовпом професійних активістів, так званий “Міхомайдан” тощо.

І фейк про “збагачення Порошенка у 82 рази” теж належить їй, до речі.

Про передвиборчі ініціативи типу розформувати “Нафтогаз” (який був на фінішній прямій в справах проти її давніх партнерів з “Газпрому”) та впровадити посаду канцлера і згадувати незручно, але ці дії теж вписуються в абсолютно деструктивну роль цієї персони.

Тому зовсім не дивно, що і цього разу на наших очах Вона^тм виступила на боці фінансових рейдерів та руйнівників держави. Причому з класичними кремлівськими закидами про “зовнішнє управління” та “втрату незалежності”.

Значить, вкрасти з ПриватБанку 150 мільярдів – це не “зовнішнє управління”? А кредитуватися у Путіна – не “втрата незалежності”?

Ну що ж, “под сєнью Крємля” зв’язка Тимошенко-Коломойський сформувалася остаточно, хоча Вона^тм прикладала багато зусиль, щоби в тій зв’язці був і Зеленський. Звичайно, щоби по традиції пустити його на політичну ковбасу і знову самій стати реальним претендентом в малоросійські президенти.

Але не цього разу.
Після Зеленського знову буде УКРАЇНСЬКИЙ президент.