Дорослішайте, нарешті

Богдан Карпенко

Попалась мені дискусія про те, шо ось країна не така, реформи не швидкі, влада не цінує, тому треба валити у чудові краї звідси.

На то дивлюсь так: як у людини є пропозиція, і умови кращі, і оплата, і не принципова зміна країни – вона поїде, і ніц тут її не втримає: ні реформи, ні ідеальна влада, а як у людини виїзд має явно більше мінусів, але присутнє бажання поскаржитись, як все погано, то таким скажу наступне: ви понавидумували собі (самі, чи повірили у нереальні казки), шо ото можна раз за пару років підняти дупу, прийти на участок, проголосувати, а далі все буде якнайкраще: і цінити почнуть, і роботу чудову дадуть, і кланятись стануть за те, шо такий красівий пожертвував собою, залишився Неньку піднімати.

Припиніть жити у солодких міфах: ніхто масово кланятись не стане, жодна влада вам все швидко не змінить. Особливо жодна влада вам все швидко не змінить, як ви, і такі, як ви, самі до тих змін не будете долучатись (тут спеціально уточню для секти свідків вічної зради: долучатись до змін – це НЕ значить щодня займатись тупим критиканством у фейсбучках, без будь-яких адекватних пропозицій рішень, і власної участі у цих реальних рішеннях, долучатись до змін – це НЕ значить при опорі системи опускати руки, і починати валити свою країну, підтримуючи різноманітну популістичну зашкварену братію, і слати прокльони на адресу всіх, хто не здається). І не чекайте, шо хтось зачне дякувати, не для подяк витрачаємо свій час на зміни, а для результату, який, у сподіваннях, застануть наші діти, і зможуть продовжити розбудовувати країну вже з кращих стартових умов.

Дорослішайте, нарешті

Автори