Трошки зради. У “днр”

Дмитро Вовнянко

У цьому посту дивовижно все. Я оце голову ламав, чого,.. чого,.. ну чого бракувало в України НЕ тим нашим громадянам які потрапили під окупацію проти власної волі, а отим ідейним ДиРунам, колаборантам, які добровільно побігли служити окупантові “За Русь святую”?

Їх насильно українізували? Ага! Запорожцеві це розкажіть. Нацизму злякалися? І саме тому побігли до країни “рускіх маршей”, де кадирівець в Москві відчуває себе вищою расою серед пацаків-унтерменшів. Їх дістала корупція? Ото наче вони не чули про російських податківців з дачами на Лазурному березі та про коханок російських міністрів оборони.

Проте тепер я знаю – їх нервувало те, що з Донецька в Луганськ можна було проїхати БЕЗ блок-постів і митниць. Ну, тобто, як з Києва в Харків зараз.

Вчитайтеся в ці рядки! Їх обурює НЕ те, що на блокпостах між бандою “ДНР” і бандою “ЛНР” беруть, а те що “раніше брали з деяких – тепер беруть з усіх”. Їх обурює не те, що між Донецьком і Луганськом, між якими відстань менша ніж між Києвом і Запоріжжям, взагалі збирають побори – те, що побори стали більші, ніж були.

Привіт всепропадлам – уже навіть сепари стверджують, що побори на КПП між окупованими теренами і материковою Україною – повна фігня порівняно з поборами між терористами ЛиРи і терористами ДиРи. А все чому? Бо в нас на КПП залоги бояться прокуратури, журналістів, громадських активістів, блогерів, а там…

У нас же політичної волі нема, а там – хоч залийся, аж до самої вертикалі влади імені настоящєва палковніка Пуйла.

І надруковано все це на СЕПАРСЬКОМУ сайті. Тобто – це вже така банальна правда, яку приховувати – їм самим незручно.

Вчитайтеся в ці рядки. В них – дивовижно все.

Автор