Ватний чорт замість просто чорта

Ватний чорт замість просто чорта Ватний чорт замість просто чорта Ватний чорт замість просто чорта


Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Це нічого не змінить, той випадок, коли “лучше нє будєт”.

Він виконав свої завдання:



– збудував автократичну модель управління країною з одного кабінету, в якому на столі стоїть попільничка;
– сповна пролобіював інтереси Коломойського в різних галузях економіки;
– створив прикриття для встановлення впливу Портнова на суди та частину “правоохоронців”;
– організував репресивну модель роботи так званого ДБР з карними справи проти Порошенка, військових та волонтерів;
– проадміністрував відповідні кадрові призначення в уряді, на держпідприємствах, на ключових установах тощо.

Ну, і якійсь час виконував роль токсичного блазня, збираючи негатив від президента на себе, прикриваючи його відпочинки, сумнівні рішення та недолугі виступи, а тепер своїм звільненням створить ілюзію “самостійності” Зеленського.

Так що Андрєю Іосіфовічу можна спокійно знімати вершки з результатів своєї діяльності.

Попереду велика приватизація, “ринок” землі, “концесії” – багатьом буде потрібна досвідчена “няня”.

Мавр зробив свою справу, може йти – принаймні до того часу, коли його дії на державній посаді розслідуватимуть справжні правоохоронці.


Helgi Sharp
Helgi Sharp

О жабах и гадюках

Это худшее и одновременно лучшее, что произошло в авгиевых конюшнях власти за последние месяцы.

Худшее потому, что между Коломойским и Москвой Зеленский выбрал Москву. Украинский народ третьей стороной выбора не рассматривался априори.

Почему Богдан оказался в роли жертвенного барана? Денег в казне катастрофически не хватает, а потому нужно выполнять требования МВФ по Коломойскому – вот баран и пригодился.

Ермак – это Медведчук-лайт. И даже это не самое плохое. Самое плохое то, что этот Медведчук-лайт одержал безоговорочную победу в жёстком клинче за президентское ухо.

Богдан был самоуверенным негодяем, но тем негодяем, который давал Зеленскому альтернативную информацию и мог поводить бубочку фейсом по его обосранным штанишкам. Ермак же поёт солнцеликому сплошные дифирамбы и вылизывает все щели. Можно себе только представить тот информационный сироп, в котором окажется Янелох Аравийский после такого назначения.

Ватний чорт замість просто чортаПлюс устанавливается негласный контроль за бубочкой по цепочке Путин-Козак-Ермак. Где бубочка в самом низу этой пищевой цепочки, – выборы в ОРДЛО (там-же-наши-люди!), закрепление в Конституции особого статуса, чаепития на границе и вынесение в дремучий маргинез темы Крыма в безусловных приоритетах.

Что же хорошего?

Немного, но есть. Вы плохо знаете Игоря Валерьевича. Уже сегодня с утра мне поступила информация, что на ближайшие дни он собирает большой хурал на своих плюсах. Основная тема: изменение информационной политики его основного рупора. Естессно, он не бросится в объятия Порошенко, но зекОМАНда перестаёт быть его любимой женой – не для того он рОстил своего личного Голобородька, чтобы тот начал кусать папу за руку.

Ещё хорошее то, что на этом фоне у ЕС – единственной оппозиционной партии к зелёному режиму – появляется реальный шанс разыграть партию на значительный рост своих акций. И грядущие битвы жабы с гадюкой, и кристализация промосковского вектора этой власти просто обязаны вернуть мозги той части электората, которая “просто хотела чего-то нового”, но получила убийственный запах “Красной Москвы”. Часть электората никогда этого не признает, ещё часть привычно пойдёт искать нового мессию, но часть вернётся в родные проевропейскиее и пронатовские пенаты. И альтернативы ЕС здесь пока не наблюдается.

Как изрёк Богдан, теперь там, наверху, каждый за себя. Дело за малым – грамотно использовать ситуацию в своих целях. Тех же, кто боится, что московские хотелки станут реальностью, заверю: не получилось при Яныке, не получится и сейчас. Народ у нас не глупый, но доверчивый и ленивый. Его, перед тем, как он кого-то вынесет, нужно палочкой потыкать. А кое-кому и дать волшебного пенделя.


Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Планував зараз написати більшеньку статтю про рокіровку “Богдан – Єрмак”. Але коротко не вдасться, а я маю трохи термінової роботи й обмаль часу. Тому поки публікую пару тез та питань без відповіді з цього приводу:

– Справжня відставка відбулася раніше. Десь у новорічний період. Точної дати не скажу, але Богдана на той час уже повністю локалізували. З офіційним оголошенням тягнули, бо вирішували медійні проблеми. У нас серіальний президент, серіальна влада й ціла країна – це реаліті-шоу. А шоу хтось має гарно показувати й вихваляти… Я не спеціаліст у медіа-ринку, але бачу, що мрія про бліц-захоплення “Інтера” під нового партнера влади Хорошковського поки затягується. Може зуміли олігарху й його медіа-холдингу “зробити пропозицію, від якої ті не зможуть відмовитися”? Не знаю. Або щось уже здійснили, або вирішили, що затягування ні від чого й так не врятує.

– У нас новий керівник країни. Ну ви ж нормальні люди й не думаєте, що країною самостійно та усвідомлено керує Зеленський. Маємо ситуацію, коли свита робить короля. Раніше країну контролював Коломойський зі своїми Богданом, Портновим, Дубінським, Дубілетом та рядом інших прихвоснів. Пізніше все більше проглядалося двовладдя. А зараз – це Дмітрій Козак. Ви спитаєте, що таке цей Козак? Про це вже колись писав і напишу ще – він зараз заступник глави адміністрації Путіна. Але, звісно, Козак також не є самостійною персоною, він лише новий монопольний координатор російської політики супроти України. Для спрощення можна сказати, що новим керівником України з певними поправками, натяжками й відтермінуваннями став Путін.

– Єрмак як російський бізнесмен доволі глибоко інтегрований у близькі до Путіна середовища. А Козак – вірний супутник Путіна ще з часів його приходу до влади в Кремлі. Міняв посади, але завжди виконував ту саму функцію – координував події в гарячих точках на території колишнього Союзу. Забезпечував створення проблем (тут його роль була не головною), а потім пропонував їх вирішення на вигідних для Москви умовах. Серед його “набутків” Абхазія й Південна Осетія в Грузії, Придністров’я в Молдові, нинішні ускладнення навколо Нагорного Карабаху, Киргизія та ряд інших. Ну і звісно ж, Україна та Білорусь. Вислів “план Козака” виник стосовно Придністров’я, але офіційний Кишинів від такого “подаруночка” навідріз відмовився. Тепер цей план уже пару років пробують увіпхнути Україні. Раніше не проходило. Зараз заковтнули. Тому й ліквідували в Москві “войну мєжду башнямі Крємля” в їхній українській політиці та сконцентрували все в руках Путіна (Козака). Перший елемент плану Козака для України – це та сама “формула Лаврова-Штайнмайєра”. Уже підписали аж двічі…

– Єрмак, як було раніше відомо з неофіційних джерел, є партнером Козака в цих політичних процесах. А недавно він уже сам дуже чітко продемонстрував підтвердження цього. Його висловлювання про Козака, як ледь не про “великого друга України” (ну трошки менш пафосно, але на суть не впливає) багато про що говорять. Це “дружнє ставлення” відображене в адаптованому для нас усе тому ж Плані Козака. Нагадую, навіть тодішній комуністичний уряд Молдови відбивався від того плану, а Єрмаку це підходить… А ще він доволі чітко спрямовує діяльність Зеленського у вигідному для Москви Руслі. Не все й не відразу, а методом “кілька кроків уперед, пару кроків назад, знову трошки вперед…” Багато що поки зависало на півкроці. Але заяви самого Єрмака щодо майбутнього дуже близького врегулювання на Донбасі та способів досягнення цього явно свідчать, що він працює саме в тому руслі.

Про всі нові загрози й проблеми можна писати ще багато, але не зараз. Добавлю, коли те, що накаркую тут, уже перестане бути чимось фантастичним для більшості українців. А зараз пару питань, на які я відповіді поки не маю.

– Аваков. Він зафіксував себе в новій владі, найперше, як протеже Коломойського. А вже пізніше показав себе дуже потрібною істотою й для самого Зеленського. В останнього цілковитий ремікс психічних проблем Януковича щодо особистої безпеки. А Аваков міг ці проблеми примножити, а міг від них і захистити. Який із цих факторів буде зараз визначальним – я не знаю. А за цим тягнеться ряд інших помітних фігурантів. Той же Нацкорпус зі своїми Нацдружинами. Вони перейдуть служити новому хазяїну чи раптом справді підуть в яру опозицію? Чи без підкормки просто розсіються? А ще – на Авакова був прямо зациклений скандальний процес проти патріотичних військових та волонтерів (справа Шеремета). Хоча й туди умудрився залізти сам Зеленський. Що буде далі в цих процесах, якщо Авакова таки турнуть? Передадуть у спадок чи використають як компромат на самого Авакова, щоб забрався до себе в Італію й сидів там тихенько? Хоча мені здається, що таких, як таваріщь Авакян, потребує будь-який нечистоплотний режим.

– Портнов. Він закільцьований на Коломойського. Але це союз із не надто давньою історією. А Портнов кидав своїх покровителів, як ту ж Тимошенко, без жодних мук сумління. У нього ж ще й солідний російський скелет у шафі зберігся. Пригадуєте, за що досі не закрита справа проти Портнова? Організація російського так званого “референдуму” в Криму та інші дії для анексії півострова. Що зіграє тут головну роль? Якщо Портнова таки потурять разом із його другом Богданом, то чи загрожує йому арешт, чи стане він організовувати проти Зеленського війну в підконтрольних судах, як довго його там будуть слухатися, чи зміниться позиція щодо політичних переслідувань лідерів опозиції тощо. А якщо він знайде місце в уже новій системі фаворитів Зеленського, то чи не призведе це до перепідпорядкування нашої судової системи вже напряму інтересам Росії, а не якихось напів-проросійських олігархів?

– Ну і згаданий холдинг ” 1+1 медіа”. Вони почнуть відкриту війну та обнулення рейтингів Зеленського чи домовляться? Учора навмисно змусив себе глянути на один випуск ТСН. То був випуск з Юлією Бориско (мабуть, одна з дуже небагатьох порядних людей на каналі). Тональність уже не та, що раніше. Жодного доброго слова про Зеленського, хоча й без різких випадів. Скорше ігнорування, як це вже було раніше з висвітленням його візитів. А в програмі Дубінського (“Дебілізми”. Ой! Одруківочка – “Дубінізми”) вже йшла критика, але ще далеко не така гостра, як колись проти Порошенка. Я б сказав, що дуже жорстко б’ють бояр, самого інфанта інфантильного поки лише злегка потріпуючи. Так поводяться, доки ще є шанс домовитися про щось, а шантаж більш ніж доречний. А якщо не домовляться? Чи зробить Зеленський те, чого не посмів зробити Порошенко – просто закрити неугодний канал?

– Геополітика. Єрмак – прихильник російського курсу, але аж надто відверто про це не говорить. Як ці всі зміни відіб’ються на нашому векторі розвитку? Його можуть заземлити й пригасити темпи, а можуть і розвернути. Можуть нарубати таких дров, що ЄС і НАТО самі від нас відречуться, забравши заодно й вистражданий безвіз.

– І зовсім наостанок. Головний мотив різких дій Зеленського – це “ефект переповнених памперсів”, тобто страх є головним стимулом, як і в Януковича. Коломойського з Богданом усунули, експлуатуючи окрім іншого й цю психічну ваду. То чи зможе до “царствєнного ушка” колись у недалекому часі наблизитися ще хтось, хто зуміє залякати Зеленського загрозами його особистій безпеці вже від Єрмака й запустити нову серію цього тупорилого реаліті-шоу?

* * *

Ще один нюанс із “героїчної” біографії Андрія Єрмака.

Недавно він набився на зустріч із рядом послів впливових держав і з обуренням в голосі переконував їх, що вони зобов’язані вплинути на свої уряди, аби ті казна-яким способом добилися відкликання запрошення на Мюнхенську безпекову конференцію для Петра Порошенка.

Абсурд поза всіма плінтусами!

Я вже мовчу про цілковиту безтактність такої вимоги до дипломатів. Та що там – цілковита безтактність навіть постановки подібного питання! Але уявіть собі, яка дристлива істота управляє нашою країною, що в нього істерика від самої можливості фізично опинитися поряд з Порошенком. Якщо їм не вдасться заблокувати його поїздку за допомогою шавок із ДБР, то в Мюнхен може не поїхати вже сам Зеленський…

А я пригадую, що Порох узагалі не надавав значення таким речам, навіть виду не подавав. На ці форуми крім нього звично прибувала й Юлія Тимошенко. Ну і що? Вона нікому не заважала, і їй ніхто не заважав. Хіба хтось зазняв її вітання з російським послом у Німеччині. Але то вже інша тема. От ви хоч якось можете собі уявити що-небудь подібне при минулій владі? Та при якій завгодно владі…


Daniel Tchikin
Daniel Tchikin

Я никоим образом не хочу мешать господам аналитикам рвать на себе волосы и орать “Ну, всё! Вот ТЕПЕРЬ мы точно все умрём!”

Разумеется, вместе с должностью главы АП (или ОП, или что там у них нынче?) счастливцу дают ключи от Грааля, лампу с джинном и пожизненную премиум-подписку на PornHub. Ну, такой вывод можно сделать из некоторых постов некоторых впечатлительных граждан.

На самом деле, глава ОП – должность техническая. Это, во-первых, главный референт (официально), а во-вторых, доверенный советник (неофициально). Официальные полномочия дежурного богдана по имени Ермак ограничиваются расписанием визитов Найвеличнішого да пенделями в адрес Мендель. Неофициально он получает чуть больше возможностей капать первому лицу на мозги, впрочем, безо всяких гарантий успеха. Вовочка может слушать Ермака, Богдана, Лысого из Квартала и личного астролога и делать из всего этого свои, только Пабло Эскобару ведомые выводы.

Такая должность – тот самый случай, когда не место красит человека, а наоборот. Сильный и влиятельный господин с такой-то корочкой может наворотить немало серьёзных дел. А серенькая посредственность таковой и останется, – разве что, урвёт парочку контрактов на госзакупки и выстроит себе дачу в Тоскане, по соседству с Самим.

Я не спорю с тем, что Ермак – пророссийский кусок дерьма. Примерно в той же степени, как и сам Зеленский. Не даром же они – хорошие друзья. Легко предположить, что куратор из ФСБ позвонил Зеле и сказал ему страшным голосом: “Назначай нашего человека, а не то…”

Вот только немым вопросом в воздухе повисает сакраментальное: “А нафига?”. Что конкретно поменяется теперь, какие неведомые рычаги и кнопки получит новый визирь двора – никто сразу и не скажет.

С моей дилетантской точки зрения, всё гораздо проще и прозаичнее.

Во-первых, Ермак всё это время был первым замом главы ОП. То есть претендовал на должность своего начальника по умолчанию, если иное не оговорено.
Во-вторых, у Зеленского не просто короткая скамья запасных – её в принципе нет. Хоть Кошевого назначай. Ничего удивительного, что трусливый, дёрганый и чувствующий себя чужим на этом празднике жизни Вова возжелал видеть подле себя кого-то знакомого.
И, в-третьих, Ермак умеет в подхалимаж. Фразу про “найвеличнішого” впервые произнёс именно он. А уж сколько мёда он влил в мохнатые вовкины уши без свидетелей – остаётся только догадываться. А Зеленский, как большинство скудоумных персон, падок на любую лесть.

Мне скажут, что Ермак оказывает влияние на МИД. Это, разумеется, ещё раз доказывает всю слабость и убогость современного украинского внешнеполитического ведомства, если на него может влиять какой-то охломон. Но, право же, должности ещё не было, а влияние уже было. Так что же принципиально изменится сейчас?

Не поймите превратно. Преступная клика, называющая себя “властью” в Украине, – сборище самых отъявленных негодяев и ничтожеств, которое только видела наша несчастная страна. Но от перемены мест слагаемых в этом дьявольском уравнении результат не меняется. Результатом должна стать тюрьма для руководителей этой банды и вечное презрение для всех остальных. И, приближая этот закономерный итог, важно не отвлекаться на чёрных кошек в тёмной комнате. Которых там, скорее всего, и нет.


Юрій Гудименко
Юрій Гудименко

Ну що ж, усіх вітаю.

Новий керівник Офісу Президента – ватний чорт.

До цього був просто чорт, а тепер ще й ватний.

Контрреволюція трансформувалася у контр-еволюцію.

Буде спекотно.

 


Olexander Mykhelson
Olexander Mykhelson

Людоньки, а хто ж тепер, після призначення Єрмака Богданом головою ОПУ, займатиметься нашою зовнішньою політикою?

Невже міністр закордонних справ?!

 

 

 


Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

От тільки не треба витрачати час на гадання, який Андрій краще, ок? Людину з під крила Коломойського замінили на відвертого реалізатора російського сценарію.

Потерпілого Зеленського, як баранця, ведуть до хвилини Х, коли він буде відверто російським, коли ресурси Коломойського почнуть по квадратах валити в бік Банкової. А ще стежте за руками в площині закону про продаж сільгоспземлі, каральних ресурсів влади та стійкості Слуг – зараз може бути гризня за вплив.

Головне, Єрмак – це напрям на закручування гайок, вибори за алгоритмом Кремля восени, замороження інтеграції на Захід.

Що робити Громадянам?
Відповідь без змін – відкрито вливатися в підтримку проєвропейських партій, відкинути ідеалізм і вимоги “подайте нам рожевих єдинорогів”, майбутня коаліція проукраїнських сил має народитися ДО виборів.

Ну і виходити на акції – вас кличуть не дарма. Сьогодні вже настав час, “коли вони прийдуть за мною, нікому буде заступитися”.


Volodymyr Ariev
Володимир Ар’єв

Отже, людина з дружніми контактами в Кремлі та особистими бізнес-інтересами в РФ формалізувалася біля Зеленського. Далі буде два варіанти, і обидва вигідні Москві:

перший – спроба вести Україну до «миру» за російським сценарієм;

другий – за умови протидії цьому сценарію збоку українців, які розуміють до чого йде, довести до протистояння, підігріваючи його градус (пабліки проросійських одіозних персонажів вже давно готуються до цього, дії певних правоохоронних структур підвищують рівень ненависті також).

Третій, позитивний варіант можливий, але для цього треба не боятись агресора і налаштуватись на тривалий опір. Сильних світ поважає і змушений підтримувати, слабких – ні.

Політика Зеленського наразі без змін, вона завела Україну в стан цугцвангу, і вже неважливо – хотів він цього чи ні. Боюсь, без втрат не вийдемо. Добре, якщо вони будуть невеликі.


Roman Kulyk
Роман Кулик

І хотілось би порадіти звільненню Богдана, але цьому заважають кілька серйозних застережень.

Ну по-перше, поки незрозуміло, чи це завершення турбокар’єри Богдана, чи він досі член зекоманди і продовжить роботу на іншій посаді чи місці, зберігаючи вплив на ухвалення рішень.

По-друге, стрімке зростання впливу Єрмака насторожує, бо цим він завдячує своїм “успіхам” (як це кваліфікують у Зеленського, багато хто з нас має геть іншу думку з цього приводу) в переговорах із росіянами. Тому вони мають і матимуть серйозний вплив на нього, якщо не гірше. Це ключовий негатив. Саме зусиллями Єрмака реалізується стратегія Зеленського по “досягненню миру”, яка, як на мене, веде до катастрофічних наслідків.

У цьому контексті, Єрмак на чолі ОП – це ще гірше. Він на посаді помічника заміняв собою МЗС, вів УСІ важливі переговори, навіть із американцями, навіть по недипломатичних каналах. Неважко уявити, як зростуть його апетити зараз. Причому як показала історія з Кличком, у якій Єрмак отримав вплив і посади в КМДА, апетити в нього значні.

І якщо Богдан був нарваним публічним чортом, який постійно “був на виду” з усіма своїми фейлами, то Єрмак – протилежність. Він працює за лаштунками, його дії буде достатньо складно відслідкувати і дати їм оцінку.

Коротше, нічого притомного від цих ротацій не чекаю. А є стійке передчуття, що з Єрмаком буде навіть гірше.


Юрій Бірюков
Юрій Бірюков

Комментировать отставку Богдана (с ударением веслом в букву “о”), комментировать назначение Ермака – дело сугубо бесполезное. Единственный документ, который мог бы вызвать радость, они пока не опубликовали – заявление о добровольном досрочном сложении полномочий. Но то такое, подождем.

Меня другое веселит.

Вся эта зеленая нечисть, осознав свою ущербность на полях нашего уютного Фейсбучика, ломанулась в Телеграм. У них там туссовочки, кросс-постинги, сумасшедшие инсайды и фантастические аналитики. Они там ведут войны друг с другом, рассказывают про то, что войну с телегой собрался вести Офис президента, бо сильно переживает насчет влияния.

Влияния, ага.

Ну, на безмозглый свой электорат они, конечно, влиять могут. Могут, например, в 11:28 написать душераздирающую фразу “Президент будет до последнего держать возле себя Андрея Богдана”.

Это “последнее” наступило через 4 минуты, мамкины онолитеги.

Ватний чорт замість просто чорта Ватний чорт замість просто чорта


Светлана Самборска
Светлана Самборска

Ну что все так ноют из-за назначения Ермака? Позитив же!

Раньше ОПа была скрытым филиалом ФСБ, а теперь стала открытым 👍

А больше ничего не изменилось.

Враг в Кремле. На Банковой – филиал Кремля. Назначение Ермака – это явное и прямое заявление об этом.

Поспешили вчера повесить вывеску “Офис потерпилы”. Снимайте. Вешайте новую: “Офис ФСБ на Украине”.


Андрій Смолій
Андрій Смолій

Україна впевнено рухається в обійми Кремля, і якщо раніше від нас це намагалися приховувати, то тепер, з призначенням Андрія Єрмака все остаточно стає на свої місця.

Єрмак – людина, яка працювала з Партією Регіонів. У 2006-2014 роках, аж 8 років поспіль, помічник депутата від ПР Ельбруса Тедєєва.

Прослідковується тенденція. В Росії куратором по Україні призначили Дмітрія Козака, особу, що знаходиться в дружніх відносинах вже з новим главою ОПУ.

Єрмак особисто просував питання «миру» з Росією та є одним з контактів Зеленського з Кремлем.

Крен України в сторону Росії збільшується. Протягом останніх місяців ми спостерігали, як змінювалась зовнішня та внутрішня політика, як мінялися меседжі та руйнувалась проукраїнська система координат. Тепер це буде виражена політика під назвою «ближче до Кремля».

Україна остаточно стає на рейки плану по поверненню її до геополітичної вісі Москви.

Темні часи наступають…

Ватний чорт замість просто чорта


Mason Lemberg
Mason Lemberg

За моїми спостереженнями, єрмак виграв у богдана боротьбу за доступ до тєла ще десь в вересні-жовтні минулого року. В листопаді це вже було очевидно.

Відтак, з цього часу дії Зелі основані на рекомендаціях саме єрмака. Наскільки рекомендації успішні, наскільки дії сплановані, наскільки успішний сам єрмак в якості менеджера, можна судити на основі подій, що відбувалися впродовж цих місяців.

Тому я не згоден з тими, хто прогнозує, що з приходом єрмака щось суттєво зміниться. Ні, зовні (те, що бачить телеглядач) нічого не зміниться, бо всі рішення Зелі вже довгий час продиктовані його впливом.

Я би говорив зараз про інші речі.

Про те, що навідміну від богдана в єрмака напевне є далекосяжні плани, кінцевою метою яких є “президент єрмак”. Так, так, ніякий не разумков, а саме єрмак. І цей політичний проект стартував сьогодні. Він стартує з підлабузництва до бубочки і створення для нього манясвітів з лідерами світу, блекджеком і…, але коли єрмак перехопить ініціативу, то буде зжирати бубочку так, як зжирав богдана.

Ситуація для єрмака ускладниться тим, що він вже має внутрішніх ворогів. І ці вороги поки що досить впливові, не кажучи про те, що беня контролює частину фракції. Тут, я прогнозую те, що Голос ляже під Банкову. Побачите вже по голосуванню за землю. Ну, звісно, це все буде супроводжуватися мантрами про реформи та іншу х*йню, але…

Іншою проблемою для єрмака стане те, що наступний прем’єр, ким би він не був, вступить в неминучий конфлікт з єрмаком, бо інакше піде з посади швидше ніж гончарук.

Тому я прогнозую, що єрмак спробує за спиною зелі позиціонувати себе як компромісну фігуру для росії та Заходу.
А от як він це буде досягати, як буде це доводити і як буде забезпечувати свій авторитет і могутність, – в цьому якраз і є головна суть, що може зробити його як наступним президентом, так і заколотником.

У всякому разі я думаю, що наступним президентом єрмак не стане.


Александр Дедюхин
Олександр Дедюхін

Не понял я вашего оптимизма, парафияне. Почему вы радуетесь отставке Богдана?

Неужто неясно, что нам разыгрывают сценарий про хорошего царя и плохих бояр? Напомню просто, что Ермак – это как раз тот тип, который рассказывал, что войну начал Порошенко, брехал про какого-то то ли убитого, то ли раненого родственника.

Увольнение Богдана означает только одно: бабушка Беня договорился с мордорцами про распределение сфер влияния. Коломойский откусил свой кусок, а теперь будет плеваться слюной и жрать попкорн, наблюдая, как нас будут засовывать в таежный союз.

А сцарь каким был мелким, ничтожным и голым, таковым и остается. Мерзким гнойным прыщом, распространяющим инфекцию на теле Украины и пытающимся устроить нам общий сепсис.


Елена Кудренко
Елена Кудренко

Враг в доме

Что до назначения Ермака, то для меня это стало нечто большим, чем просто строчка новостей в ленте. Одни пишут, что на фоне такого раскола по линии Зеленский-Коломойский интересно наблюдать со стороны, как падающий кусок мяса пытаются подхватить разные политические силы. И что оппозиции это добавляет баллы. Или что Богдана Зеленский разлюбил, Богдан устал, Ермак – давний друг Зеленского, вроде бы, что тут такого, да? И даже тот факт, что Ермак – особа из партии Регионов, нас не пугает, – ведь Портнов уже несколько месяцев в Украине и тоже развил бурную деятельность, да? Никто ведь не умер?

Но что мне (субъективно, харьковской мелочи) видно:

– У нас некоторые люди с получением власти запутались в своих обязанностях. И президент у нас полез в дела премьера, в дела судейские, в дела прокурорские. Почему запутались? Не только от незнания Конституции, но и потому, что ведомы. Ведомые люди – внушаемые люди. То есть Богдан выполнял свою задачу – продвигал интересы Коломойского.
И тогда давайте вспомним, чем ознаменовался период “работы” Богдана возле ушей президента? Весьма неплохими позициями Игоря Валерьевича. Он там навозвращал себе денег, предприятий и в кабинет президента входил, как к себе домой. Богдану интересы России были, по сути, менее важны, чем то, за что он получал зарплату. У него был свой работодатель, и ему, предполагаю, все казалось в шоколаде.

– Ермак имеет другого заказчика. И поэтому начинается период, когда ведомому, управляемому, внушаемому человеку будут внушаться другие вещи – теперь возвращать себе будет Россия. Богдану выборы на Донбассе были до лампочки, а Ермаку нет. Ермак – это посредник между Кремлем и Украиной, и этот посредник не понимает, что такое “украинские интересы”.

Вот вы, являясь патриотами, будете налаживать связи с Кремлем? У Пороха необходимость в таких связях отсутствовала, потому что вещи назывались своими именами. Те, кто сейчас вспомнит Медведчука, пусть задумаются, что в период активных боевых действий Медведчук был условием Путина. То есть не Порох его вывел на арену, а Путин потребовал, как единственного переговорщика, через которого будет говорить, да и в том, как показал опыт, необходимость отпала. Шесть лет войны доказали, что у Путина договориться необходимости не было ни в момент Иловайска, ни в момент Дебальцево, поэтому и Медведчук был отодвинут.

Но сегодня нам эти связи срочно понадобились. Доказано же, что единственная стратегия Кремля в отношении Украины – это надавить и заставить, и далее длинный список, начиная с выборов в ОРДЛО и упираясь в изменения в нашей Конституции.

Итого, в чем главное отличие?
Богдан – это дерибан Украины в пользу Коломойского.
Ермак – это подрыв суверенитета Украины. Вот почему мне не смешно, как говорится. Портнов хотя бы не шепчет президенту о расформировании ВСУ, к примеру. А вот у Ермака есть такая возможность.

P.S. И да, давайте без пессимизма. Это было вполне предсказуемо, при слабом президенте – вожжи из рук падают быстро.

Ватний чорт замість просто чорта


Йож Туманный
Oleksii Osypenko

Знаете, вот этот весь движ вокруг Богдана и Ермака он говорит про одно: у нас нет никаких государственных институтов. У нас чистой воды неофеодализм, прям на загляденье – как у соседей. Только у них царь контролирует бояр, а у нас бояре – царя. В остальном, разницы вообще никакой. Кто оказался выше остальных, тот разворачивает ситуацию так, как ему угодно, и никакие правила для него не писаны.

И что самое грустное, это что народ что там, что здесь отлично себя чувтсвует в этих условиях. Разница лишь в оттенках. Больше анархии у нас, больше стабильности – там. В остальном всем плевать на все эти скучные правила, процедуры, законы и остальные фундаментальные для цивилизованных стран вещи. Все хотят справедливости здесь и сейчас. И желательно – за счет оппонентов.

И не надо заливать, что народ-де у нас не такой, это все Система плохая. Них*я.

Идеальный индикатор – дело Шеремета. Те, кто назвал подозреваемых убийцами, и я сейчас не о мусорах или медиашлюпках типа Бидоновны – эти, покрайней мере, отрабатывают оклад,  а об обыкновенных холопах, которые вполне неплохо себя чувствуют в обществе, где есть только сословное право и право сильного. Ровно до тех пор, пока эти правила удоволетворяют их ощущение справделивости, разумеется. Как только справедливость оказывается задета (например, холоп получил платежку за коммуналку), он тут же начинает ругать царя и бояр, которым еще вчера рукоплескал, глядя прессуху.

Пока этот средневековый 3,14дец не выветрится из голов, тут не получится построить ничего толкового, сколько бы хороших и правильных законов ни было принято, и каких бы реформаторов мы ни назначили.


Татьяна Худякова
Татьяна Худякова

Андрей Ермак – путинский прихвостень. Утырок, который убеждал США, что на Востоке украинцев убивает Порошенко. Мордатая гнида, которой чуждо и враждебно всё украинское, а тем паче независимость. Откровенный и искренний выпердыш Кремля теперь является главой Администрации президента.
Сюрреализм…

А помните, как в ноябре Служба Безопасности Украины вполне допускала совместную деятельность с ОРДЛО и помощь в криминальных производствах? «Это неудачная формулировка!» – орали тогда зелёные паблики. Нет, дети. Это очень точное и лаконичное описание того, что сейчас происходит. Хотя я вот же и не знаю, что меня беспокоит больше. СБУ, допускающая такие «ошибки», или вы, по сей день не вкурившие, что вас уже почти год как е*ут без спроса.

Надо просто убрать КПП, и Украина снова станет единой, говорит реинтегролог Сивохо.
Надо просто поменять Бенину длань в жопе президента на руку Кремля.
Надо просто сделать вид, что всё нормально. Что это перемога – отодвинуть такого надоевшего всем Богдана и воткнуть в слабые Вовочкины мозги другой ретранслятор.

Не надо волновать скотину перед убоем, потом мясо невкусное. И мы наблюдаем некоторое падение рейтингов в зеленом секторе и радуемся. То есть кое-кто из тупорылых е*ланов, сиганувших с 12-го этажа, теперь вот летит и думает «Зря я это, наверное, сделал». И летит такой с глазами, полными слёз. Или мочи, хз.

Вот точно как наши донецкие наивные крошки, бесконечно е*омые в мягкие мозги. Они же не знали, что закроется шахта. И что на другой шахте теперь переизбыток рабочих рук, вследствие чего платить перестанут вовсе. Они не знали, что квартиру разнесёт градом. Что сосед раскинется внутренним миром наружу, а другой сосед настучит в службу безопасности Луганска, чтоб квартирку твою занять. Пока ты будешь остужать паяльник жопой.
Никто ж даже не мог догадаться. Что вы.
На материке ровно тоже самое.
«Как же вышло так, браток? Нас с тобою нае*али», – пел незабвенный запоребрик Гребенщиков.
И мне не жалко ни первых, ни вторых.

Мне жалко себя.
Потому что завтра уже меня позовут на допрос.
Завтра мой ребёнок поедет в метро рядом с ветераном донецко-украинской войны.
Завтра моего мужа посадят на кичу, вменив ДОБРОВОЛЬНОЕ вступление в банд-формирование при МВД Украины.
Завтра Донбасс, наполненный откровенными врагами и теми, кто хочет мести, догонит меня в Киеве. Выстрелами, взрывами, мордобоем. Уголовными делами или законами Бородянского.
Вовсе не зря скудоумный Зеленский так тщательно избегает посвящать нас в свои планы по дерибану, который ему велели называть «децентрализацией».

А мы в это время очень заняты тем, что пытаемся вырвать гланды друг другу за недостаточно яркое порохоботство или посты, допускающие трактовки. Столько срачей в рядах бывших соратников я не видела ни разу.

И я слишком стара, чтобы верить в случайные совпадения.

Поділитися:
Share