«Епохальна» промова, або Чого приходив?
Сравните две эпохи, сравните два Давоса.
В обоих случаях – первый международный экономический форум после избрания.
В обоих случаях – выступление Президента Украины.
Занавес…
Глядя на фотографии зала, перед которым выступал Владимир Зеленский в Давосе, я не могу отделаться от ощущения, что командой Зеленского выбрана совершенно неправильная стратегия.
Совершенно неправильной стратегией было лететь в Давос выступать перед пятнадцатью слушателями. Гораздо дешевле было бы привезти их в Киев, и выступить перед ними там.
Ну просто как ни считай, так выходит. Потому что путешествие Зеленского в Давос с охраной, семьёй, охраной семьи, Андреем Богданом, охраной Андрея Богдана, семьёй Андрея Богдана и с золотой рыбкой (одна на всех) — ну оно по-любому дороже, чем купить билеты в Киев для пары десятков иностранцев и снять номера в гостинице на пару дней.
И уже в Киеве перед ними спокойно выступить. Опять же, экономия времени: можно в освободившееся время заняться чем-то полезным. Страной, например. Но можно и номер для “Квартала” придумать.
Причём в этом есть потенциальные бонусы! Люди бы приехали в Киев, привезли валюту, потратили её на кафе и сувениры. Это бы укрепило курс гривни! Опять же, может быть, они бы влюбились в нашу страну и инвестировали в неё. Хотя бы в однушку на Троещине. Может и больше, кто знает. Воздух Киева пьянит.
В то время как надежды на то, что приток валюты, укрепление гривни и инвестиции в страну воспоследуют после выступления Владимира Зеленского в Давосе они, как бы это сказать… не так велики.
Воздух Киева всё-таки вызывает куда больше уверенности.
Це означає, Вова, що грошей тобі просто так ніхто не дасть.
Тому що глядачі “Слуги народу” залишилися в Україні. І вони грошей тобі теж не дадуть. Не тому, що немає. Тому, що це плоть від плоті – твої виборці.
І мислити, і працювати ви можете тільки в режимі насоса.
Але ти для них написав натхненну лабуду для внутрішнього користування.
Тільки кредитну історію ти не будуєш, а ростиш.
І облігації – це гроші в борг, а не інвестиції. Які тобі поки дають під інерцію держави, яку будував не ти.
Індикатор кредитоспроможності, кажеш? Ну так. У нас ще є що взяти в оплату кредитів, якщо що. Після тебе, боюся, не буде.
Але діра в бюджеті в 50 млрд (насправді більше) і крах співпраці з МВФ змушує крутитися.
1,25 мільярда євро. У бюджетну діру (яку ними не покриєш). В борг.
Це перемога, Вова. Велика економічна перемога.
Уявляю, як вони там реготали всім Давосом.
Перепрошую, але у мене професійний інтерес. Це хто в уряді спілкується 5-ма мовами? Колеги-перекладачі, може знаєте?
Ну є у Києві кілька полілінгвів такого рівня, але ж вони не у Гончарука сидять. Що їм робити у Кабміні?
Які це мовні пари мають бути, англійська-німецька-французька… Іще китайська? Але навіщо? Якщо йдеться про глобального інвестора, все одно робочою мовою буде англійська.
Тобто Зеленський думає, що в Україну вкладе 100 мільйонів компанія, члени ради директорів якої не мають єдиної мови спілкування. З Вавилону, чи що?
І такій компанії виділять одного, як вони там сказали, няньку?
Маю єдине пояснення, звідки взявся цей 5-мовний синхроніст. Бідолаху просто уб’ють по завершенню проекту, а одного убити дешевше, ніж п’ятьох.
Так от, я відповідально заявляю, що перекладацька спільнота проти. Нас і так мало.
Прослухав виступ Зеленського в Давосі. Кілька перших рефлексій:
1. Було соромно.
2. Чого приходив? Може сказати щось хотів? То чому не сказав?
3. Практично не відривався від написаного тексту. Лише пару разів за все зачитування з листочка підвів погляд в зал і спробував зобразити якісь емоції. Читав невпевнено, нечітко. Надіюся, що перекладачу дали текст виступу, інакше це було не по-людськи.
4. Про російську війну проти України таки згадав, як і про анексію Криму. Хоч то добре. Я й на таке не очікував. Але це був дуже відособлений фрагмент, який штучно вставили в текст, бо “так треба”. Коли йшла фраза, як у нас все чудесно з розвитком і процвітанням, але перешкоджають дві речі, чекав, що одна з них буде про війну, агресію, палиці в колеса від Росії, оббріхування нею України. Не згадав. Проблема – недоінвестованість і ще якась деталь (вибачайте, не запам’ятав).
5. Сам текст виступу, на мій погляд, засадничо невірний. Голе фантазерство про те, як ми станемо лідером у Центральній Європі, як необхідно й мудро інвестувати в Україну тощо. Ідеї для пропагандистського виступу, загалом, вірні, але на фоні того всього, що на Заході знають про наш реверс реформ, реванш, всевладдя Коломойського, це було смішно й наївно. На таке нікого не купиш.
6. Сама структура виступу не була дуже складною, але для Зеленського з його тупуватим викладом навіть це виглядало недоречним. Згадалося, як чи Толстоухов, чи хтось ще, переконував Анну Герман: “Навіщо ти йому (Януковичу) такі завумні виступи пишеш? Йому мудре не личить, не його воно”.
7. Теза про “Нову нормальність”, яку повторив кілька разів була з замахом на оригінальність, але в контексті надто обережного й непослідовного виступу не спрацювала через дріб’язковість прикладів та боязнь більш жорстко пройтися по темі рашистської агресії.
8. Потім, на мій жах, Зеленського не відпустили, а модератор посадив його поряд і почав задавати питання (4 дуже простих, без підколок та складностей). Тут я зрозумів, що все, що було перед тим, – це ще не зовсім соромно…
Щоб не було надмірно довгого тексту, публікую зараз цю першу частину, а рефлексії (це не аналіз, аналізу це дійство не заслуговує, а лише враження) щодо відповідей на питання опублікую трошки пізніше.
* * *
Щойно опублікував попередній допис із своїми рефлексіями на виступ Зеленського в Давосі. Це були саме враження, а не аналіз. Там узагалі нема чого аналізувати. А головним відчуттям під час виступу було: “Соромно”. Так протривало доки модератор не посадив Зеленського в крісло й не почав йому задавати прості й без подвійного дна 4 запитання.
Тоді я зрозумів, що по справжньому соромно стало лише тепер… Отже, продовжую з тією самою нумерацією.
9. Він не сказав фрази: “Я не лох!” Це перемога!!! Я не іронізую! Після кількох повторів фрази: “Я президент… я президент уже 248 днів… я так працюю президентом, що мені не залишається зовсім часу на сім’ю…” тощо я очікував звичного фіналу: “мені 42 роки і я не лох”. Не сталося! Невпевненість аж перла назовні, оці повторювання вони ж чисто фрейдистські. Він добре вже зрозумів, що не президент, а кусок нехорошої субстанції на паличці, що він взагалі ні в чому не орієнтується та навіть найближчі люди ним починають гидувати. Звідти й такі тупі та недоречні повтори, що свідчать про глибокий комплекс меншовартості. Я з жахом думаю, що ще з нього при такому моральному стані витягне Путін в Єрусалимі?
10. На питання не відповідав. Говорив якісь недоладні фрази. Отут мені вже дійсно шкода перекладача. На запитання про те, які реформи ще потрібні й плануються, відповіді не дав узагалі. Натомість розказував, як наш парламент щодня ухвалює по закону. Трошки похвалився “успіхами”, про які на Заході знають, що в нас усе навпаки. Щось говорив про ухвалену земельну реформу. Правда, потім усе ж добавив “…у першому читанні”. Звучало непереконливо. А зі звичним крутійством та ужимками ще й дуже ганебно. Це ж Міжнародний економічний форум у Давосі. Тут люди розуміють суть реформ і володіють адекватною інформацією.
11. На запитання про те, що планує ще зробити на виконання Угоди про асоціацію з ЄС, також не відповів по суті питання. Це взагалі було характерно для цієї розмови: модератор спрямовував Зеленського на представлення його візії майбутнього, а він переважно відповідав про минуле. А в цьому випадку взагалі почав розповідати, що ЄС мусить прийняти Україну до себе в повноправні члени. Не пригадую, в якому місці прозвучала взагалі якась принизлива фраза, що Україна “недолюблена”. А ще ромірковував, що його, бач, дуже хвилює, яким членом в ЄС бачать (???) Україну. Бо він же незгоден бути там на якихось нижчих ролях. Йому так і не пояснили, що на питання, що ви плануєте зробити, не слід у відповідь розказувати, що мають зробити інші. Йому не пояснили, що говорити про нерівність в ЄС – правило поганого тону. Формально та юридично там усі рівні, а пріоритетність вибудовується пасіонарністю (наприклад, Польща чи маленький Люксембург) та економічним внеском (та ж Німеччина). Йому мабуть не сказали, що Україна поки навіть не кандидат в члени ЄС, і для здобуття хоча б такого статусу потрібно було б ще хоч пару років президентства Порошенка, а не його бездарної команди профанів на чолі з одіозним для всього світу Коломойським. А далі прозвучала “геніальна” фраза: “Британія вийшла з ЄС, отже Євросоюз має прекрасну нагоду невідкладно заповнити цей пробіл Україною”. Те, що після цього в залі не пролунав гомеричний регіт, відношу або до майстерності перекладача, або списую на те, що крім нашої численної делегації ніхто Зеленського більше не слухав.
12. Спікер запитав у Зеленського, чи він після зустрічі з Путіним, Макроном, Меркель бачить світло в кінці тунелю стосовно війни. Відповідь мушу пізніше прослухати ще раз, бо вона була якоюсь геть безпредметною. Нема навіть за що пам’яті зачепитися. Ну сказав про гігантську перемогу з поверненням 75 чоловік. Змовчав, що якимось чином при формулі “всіх встановлених на всіх встановлених” ми навіть не пробували вимагати повернення ще 184 встановлених. Щось казав про порозуміння, про мир, як головну ціль. Не пригадую, щоб у нього прозвучало слово “перемога”. Та ні, точно не прозвучало. Жодного слова про нинішню ескалацію конфлікту Росією та про нових 11 загиблих уже в цьому році. Так само не почув хоч якоїсь жорсткості й прямих звинувачень проти Росії. Точно не вимагав санкцій і реальної допомоги саме в протистоянні путінській агресії. Здається, натомість, поплакався, як нам усі в світі щось винні… Чітко була хіба артикульована фраза, яка дуже типова для Зеленського: “Якщо всі сторони захочуть закінчення війни, то вона закінчиться”. Він ще не в’їхав, що війна виникла не через те, що в нас, бач, “хунта власть захватіла і фашістскій закон об язиках пріняла”. Як і досі не в’їхав, що війна триває не через те, що на ній хтось наживався, а тому що цю війну бажає продовжувати Путін, якому потрібні не якісь депресивні райони Донбасу, а контроль за всією Україною.
Ще одне, що чітко згадується з цього блоку – це якась дивна реакція на слова модератора “світло в кінці тунелю”. Якось плутано пробував пояснити, що йому не сподобалася така погана аналогія. Чим? Якби я мав якісь більші ілюзії щодо інтелекту Зеленського, то міг би припустити, що може він колись читав книгу Раймонда Моуді “Життя після життя” про спогади людей, які переживали стан глибокої клінічної смерті. Я сам у кінці 1970-их на друкарській машинці двома пальцями передруковував неофіційний переклад цього бестселера з польської журнальної версії. Там дійсно, світло в кінці тунелю мало дещо інше значення. Але ж Зеленський не з тих, хто читають мудрі книжки… Тому непоняточка виходить, роз’ясніть, пане прєзєдєнт.
13. Останнє запитання стосувалося того, які три найперспективніші пропозиції він може порекомендувати потенційним іноземним інвесторам. Звісно ж, що відповіді не прозвучало. Сказав, що пропозицій незрівнянно більше, але не назвав жодної. Зате став вимальовувати якісь астрономічні перспективи. Доки лив воду, все було звично, це ми від нього й тут можемо почути. А потім раптово пішла конкретика. І в мене почала щелепа відвисати: що це за народно-фольклорна творчість? Я трохи відстежую законодавство, але не тотально. Не можу себе назвати великим спецом щодо законодавчого забезпечення привабливості й захисту інвестицій та умов великої приватизації. Але якби щось зі сказаного Зеленським у Давосі було за минулі місяці ухвалено в парламенті чи офіційно затверджено постановами уряду, я б про це гарантовано почув від інших, профільних експертів.
Отже, президент у парламентсько-президентській республіці (де такі питання взагалі не входять до компетенції його як посадової особи) пообіцяв на авторитетному форумі, де звикли цінити відповідальність і чесність, такі речі:
– Кожен інвестор, який інвестує в країну від 100 мільйонів, автоматично отримає “контракт з державою”. За ним закріплять “менеджера 24/7”, який без вихідних і цілодобово буде обслуговувати всі потреби такого інвестора. Перше – мабуть усе ж ідеться не про менеджера, а про якогось державного службовця. Друге – якби я був потенційним інвестором, мене б такий привид від Оруела швидше відлякав, ніж привабив. Третє – в якому законі й коли було все це передбачено в таких деталях? Четверте – невже він думає, що такими казочками зможе нівелювати дуже погану славу про державний рекет, нездоровий лобізм, руйнування судової системи і всесилля олігарха Коломойського, що вже рознесли світом гіганти тютюнового виробництва та металургійний гігант Міттала?
– “У нас буде велика приватизація. Уже весною на продаж виставимо 500 підприємств” (а ти в цьому так упевнений?). І кожному, хто увійде в цей процес та інвестує від 10 мільйонів, буде звільнення на 5 років від оподаткування. Потім уточнив, що від податку на прибуток. Тут знову ж купа питань. Це вже є в якомусь законі, чи просто “Остапа панєсло”. Хтось сподівається, що за наявності інтересів олігархів у цих підприємствах буде щось реально значне приватизоване в найближчі місяці чи навіть роки? Хтось прораховував фіскальні й економічні наслідки таких дій? Звідки такі цифри: прямі інвестиції від 100 мільйонів, приватизація від 10 мільйонів? Вони явно не грають і, здається мені, появилися в голові Зеленського вже після того, як він почав формулювати речення, в яких озвучив ці прожекти.
Отакі в мене виникли загальні враження від “епохальної промови”. З нетерпінням чекаю завтрашніх коментарів від “Слуг” і їхніх дуполизів. Хоч насміюся досхочу.
