Полтавський облом. Як зраднюки Швецію погубили
От все ж таки погано ми знаємо історію Північної війни. Якось зациклилися ми на своїй темі – гетьманстві Мазепи і край. А в історії тієї війни було чимало цікавого і крім Полтавської бійні, та порно-пригод Августа Сильного з Авророю фон Кьонігсмарк і Анною Коссель.
А от вам таке. Скориставшись повним ступором шведів після Полтавської бійні у 1710 р. moskalі захопили доти швецький Вибор. Спроби шведів повернути місто успіху не мали, штурмувати місто за двократної переваги тих хто обороняється – це круто навіть для шведів (які не мали чисельної переваги в жодній зі своїх значущих перемог).
У 1712 р. російська армія Апраксіна у 15000 рил сунула завойовувати Фінляндію далі. Швецький генерал Лібекер зі своїми 7500 шведів у відкритий бій вступити не ризикнув, відступив до ріки Кімійокі, а на прощання влаштував kazapам те що так любили влаштовувати вони самі – випалену землю. І добився свого – kazapи загрузли і далі просунутися не змогли.
Петруха збагнув, що суходолом Фінляндію йому не завоювати і рушив у глибину швецької території морем – почав готувати морські десантні операції. Генерал Лібекер помітив приготування moskalів і заголосив про необхідність переведення швецького флоту до фінського узбережжя, але адмірал Лілльє гуму тягнув так довго, що швецькі кораблі з’явилися лише тоді, коли moskalі вже десантувалися біля Хельсинки.
12000 moskalів (а з гребцями з галер – 20000) викотилися на берег де їх зустріли аж 1800 шведів генерала Армфельда. Ви будете сміятися, але за такого співвідношення шведи moskalів примудрилися зупинити. Проте, маючи великі сили – можна вільно маневрувати, kazapи десантувалися в іншому місці, зайшли шведам у фланг і примусили їх відступити до Порву.
Лібекер бачив, що сили нерівні. Уникаючи прямих сутичок з moskalями він почав відступати у глиб Фінляндії. Дивлячись на його дії зараз – розумієш, правий таки був дядько. Слабке місце moskalів – забезпечення. Влаштовуючи їм “випалену землю” він примушував їх розтягувати свої комунікації, виснажуватися, а там – з часом moskalі потрапили б в котрусь із пасток.
Але. По-перше, відступивши від берега Лібекер залишив без забезпечення флот (який його вже підвів), а їхні величності моряки збурюватися заходилися. По-друге, Лібекер здав moskalям округу Порву і стратегічну дорогу з Хельсинкі на Або.
Нарешті – по-третє. Армія Лібекера у більшості складалася з фінів. А саме на їхній території відбувалися всі ці маневри. Фіни були збурені тим, що генерали-шведи здавали їхню територію без бою.
Здійнявся лемент “Зрада! Нас зливають! Лібекер продався!” тощо й тощо. Шведсько-фінські зраднюки свого добилися – Лібекер був відкликаний з армії до Стокгольму – на широкий килим. А керувати армією поставили Армфельда. Той зрозумівши, що далі відступати не вийде, почав вступати в бої… І довступався.
У битві Лапполе 4500 шведів без гармат врешті решт були розчавлені 9000 moskalів при 9 гарматах.
Швеція не просто втратила Фінляндію – вона ще й залишилися без сухопутної армії. Ви знаєте чому Петруха тоді не захопив УСЮ Фінляндію? А він просто був нездатний забезпечувати війська на таких відстанях. Взяв лише те, до чого дотягнувся.
Фіни які доти волали “нас зливають” отримали російську окупацію 1714-1721 рр., що в їхній історії відома як “час великого гніву”. Певно – від згризених спересердя ліктів.
Вивчайте історію. Там багато цікавого. І повчального.
