Ми самі себе взяли в заручники
Нас просто довели до стану, коли можна спертися на наші чвари. На непримиренну позицію кожного, до кривавої слини переконання в своїй правоті.
Нас поставили в шпагат, спираючись на перший експеримент. Коли патріотичний легіон розпався на когорти, і до хрипоти сперечався – чи можна випускати свідка злочинів росії, співучасника вбивства двох сотень людей – Цемаха.. В обмін на своїх. Яки довго і несправедливо нудяться в російських в’язницях. Ми ж не кидаємо своїх? Воно ж коштує того? І величезна кількість людей всмоктало в легені смердюче повітря поразки під власні крики. Кричали формулу русского мира «Яка різниця?»
Половина тих, хто зараз обурено рве волосся на всіх частинах тіла – тоді пояснювала нам «чому можна». Ми частково проковтнули перший експеримент. І нас очікувано підвели до другої фази.
Люди без моралі завжди виграють у людей з мораллю (або з ілюзією моралі – в більшості випадків). Ставлячи їх перед фальшивим моральним вибором. «Капітуляція – краще солдатських смертей». «Можливо, нас обдурять – але прямо зараз ми щось отримаємо». “Будь-якою ціною”.
І ось, зараз – покупка заручників. Обмін на переконаних вбивць, які обов’язково повернуться вбивати, коли прийде час. Тому, що «повернути за всяку ціну». Всіх на всіх – повністю розуміючи, що не всіх. Ніколи. Хоча б тому, що нові заручники – не проблема.
Я і сам упираюся в цей диявольський «моральний вибір». І мені не просто переступити межу, і говорити те, що я зараз говорю. З тієї простої причини, що ті, кого повернуть – для мене свої більш, ніж для більшості. Тому, що я знаю, що з ними відбувалося і відбувається. Тому, що моя війна закінчилася через 5 років дембелем по здоров’ю, а їх – триває зараз і в полоні. Без оглядки на здоров’я і взагалі на все.
Тому, що я міг би бути на місці кожного з них.
Тому, що я, щойно, два дні роздавав новорічні подарунки дітям загиблих, і дивився їм в очі.
Їх батьків вже не повернути.
А цих, курва – можна повернути. Таким же дітям.
Але. АЛЕ!
Тут і криється пекельний обман.
Немає ніякого «обміну полоненими».
Є зґвалтування основ правосуддя, справедливості та здорового глузду.
Є видача свідків злочину росії – росії. Обмін громадян України – на громадян України.
Є легітимізація злочинців і вбивць.
Є сигнал кожному, хто готовий вбивати, зраджувати, руйнувати. Але не просто так.
Ця опція тепер існує тільки для відкритих ворогів України.
Для «чорної роти». Для Харківських терористів. Для тих, хто прийде після них.
І Єфремова відпустили – пам’ятаєте?
Це – культивація манкуртів.
І ще – кінці у воду.
Потім вони перепишуть історію. І зроблять нас винними.
У будь-якому епізоді, учасників яких вони вивели з під справедливого суду і покарання.
Готуйтеся, «кастрюлеголові» і «карателі». За вами вже йдуть.
Але це не все.
Для повного (і закріпленого) спотворення свідомості, це робиться на фоні демонстративно сфабрикованих справ військових, волонтерів і добровольців (власне, таких же – яких зараз «змінюють в будь-яку ціну») За яких просять неможливі застави. Або, яким взагалі не призначають застав – просто закривають за грати на невизначений термін. Тобто, поточна «влада» звільняє злочинців вищої категорії, під виглядом «звільнення заручників – з одного боку. І бере в заручники точно таких, яких звільняє – з іншого.
Наше хакнута держава створює два прецеденти, і дає два чітких сигнали.
Перший: Будь хто, готовий скоювати злочини проти держави Україна – може розраховувати на свободу та безпеку, без урахування ваги своїх злочинів.
Тому, що російський чорт має необмежену можливість отримати будь-яку бажану кількість заручників в будь-який момент. Тому, що їх не хвилює ніяка законність, навіть її ілюзія. А нам скажуть – за всяку ціну. І про те, що – своїх не кидаємо.
Другий: Будь хто з нас, може стати таким самим заручником прямо тут. І всі мають до цього звикнути. І це має стати нормою. Тому що, якщо ми погодилися, що правосуддя і справедливість не існує (в ім’я чого-небудь) для найстрашніших злочинців – воно не існує і для невинних нас.
Тому, що з цього моменту вступає в силу принцип «можна все». Так що не дивуйтеся, коли ваших близьких (не дай Бог) вб’ють терористи. Або, при черговій мирної акції в вас трохи постріляють. Або хтось за нормальний кеш продасть інформацію, яка вб’є багатьох, або навіть частину держави.
А також, не дивуйтеся, коли ви раптом сядете в буцегарню на місце цих самих покидьків. Яких обміняють на чергових заручників.
Я не мав ілюзій щодо тих, хто захопив владу, шляхом захоплення слабкої свідомості більшості. Я просто не уявляв, наскільки швидко все буде.
Але ось зараз, особисто для мене – вони втратили більшу частину зовнішніх атрибутів легітимності. Просто – офіційно (поки частково) перестав існувати закон, правосуддя і частина основ державності. “В ім’я…”. І під нашу гризню між собою.
Я вітаю чинну владу. Ще ніхто так швидко і комфортно не наближався до словосполучення «злочинний режим». Просто треба класти на закон, як на рояль. Але в ключових точках. Продовжуйте. Ви вже близькі до мети.
Найбільші злочини скоювалися в ім’я «миру і людяності».
А вас, що вчепилися в горло один одному, з метою довести «правильну форму патріотизму» – я заспокою. Сидіти ви маєте шанс – всі. На Батьківщині. Принаймні, поки вона буде формально існувати. І вбивати вас будуть на Батьківщині. Ті, кого відпустили за те, що вас вбивали. А також, ще ті, кому розв’яже руки їх безкарність.
І “просто так” вже нічого не “розсмокчеться”. Тому, що заручники – дуже спокусливий товар. Як на зовнішньому – так і на внутрішньому ринку.
Принаймні – я з цим не згоден. І таких як я – багато. Ляльководів нинішніх мізераблей влаштовує і покірність, і вибух. Хрін вам. Ми будемо діяти за своїм планом.
А то, що пацанів повернуть – це добре. Хоч якийсь бонус перед майбутнім пеклом.
