Париж. Зеленський почав і програв
Сказане президентом Зеленським на прес-конференції – то лише слова-горобці, дмухнеш – розлетяться. У дипломатії важать документи. Ми чули, які червоні лінії вимагав не переступати Майдан. Що ж ми бачимо по документах?
Майдан вимагав не проводити виборів на окупованих територіях до їхньої деокупації. У «Загальних узгоджених висновках Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року» на це сказано:
«Вони (сторони – Д.В.) вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство».
Формула Штайнмайєра в російській версії означає, що контроль над кордоном Україна отримає ПІСЛЯ виборів на окупованих теренах, коли їх визнає ОБСЄ. Дорікання попередній владі – дурниці. Наведена цитата з «Висновків» чітко показує – формула Штайнмайєра наразі в українське законодавство НЕ включена. А чинний закон про особливий статус ОРДЛО говорить чітко – спершу виведення окупаційних військ, потім – все інше. Чинний закон по суті заблокував свого часу виконання Мінських угод, прийнятих Україною під тиском російської армії та західних союзників. Відчуйте різницю.
Майдан вимагав: «Жодних компромісів щодо унітарної держави і ніякої федералізації». Президент Зеленський вголос в голос також сказав про те саме. Але. Знову таки читаємо «Висновки»:
«Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей… щодо всіх правових аспектів Закону про особливий порядок місцевого самоврядування (про особливий статус) окремих районів Донецької та Луганської областей».
Журналіст Роман Цимбалюк звернув увагу, що в російському і в українському варіантах ця фраза написана по-різному (!!!). Український варіант – наведений вище. А російський виглядає так:
«особого порядка местного самоуправления – особого статуса Отдельных районов Донецкой и Луганской областей – как указано в Комплексе…».
У нас – дужки. У них – тире. Гадаю нікому не треба пояснювати, що в документах такого рівня важить кожна кома?
Експерти вже висловилися, що ці пункти нібито безневинні – залежить від того, якої позиції дотримуватиметься Україна. Але. Вже зараз ми бачимо, як пропозицію німецького дипломата Штайнмайєра Москва спотворила так, що її не впізнає сам Штайнмайєр. «Написане пером не вирубати сокирою», – кажуть росіяни. Переконаний, вони 1001 раз нам нагадають про ці пункти і апелюватимуть до них саме в своїй редакції, так само як вони апелюють до Мінських угод, які не мають в Україні юридичної сили (їх не ратифікувала ВР) і за порушення яких на Росію накладені санкції.
Команда Зеленського ще дорікає підписаними документами п’ятому президентові Порошенку!
Майдан вимагав: «Жодного припинення міжнародних судових процесів проти Росії». Керівники «Нафтогазу» підтвердили, поступок по міжнародних арбітражах не буде. Але водночас українська делегація погодилася російський борг взяти не грішми, а газом. А це – процес довгий. Він потребує додаткового узгодження – які обсяги газу та за якою ціною отримає Україна? Скільки реально того боргу дійде до нас – питання відкрите. Москва обов’язково крутитиме нюансами, як шахрай торбою, – вона майстерно це вміє.
Але ж обмін полоненими, скажете ви. Але ж припинення вогню до 1 січня! Відповім. Після того, як Москва випустила погуляти наших моряків (вона їх не повернула – їх щомиті можуть викликати в РФ на допит і знову затримати) в обмін на Цемаха, що зруйнувало наші стосунки з Нідерландами, я з жахом думаю про те, яку ціну ми заплатимо на цьому обміні. Щодо припинення вогню – на Зеленського тепер повісять кожного українського солдата, який загине після 1 січня, і йому доведеться домовлятися… з терористами ДиРи. А обстріли не припиняться – їх припиняли вже не раз. Зеленський сам сказав, аби розвести війська по всій лінії розмежування, треба буде від 6 до 20 років.
Війна не завершиться. Війна переміститься на наші вулиці, у вигляді бойовиків, що гастролюватимуть до нас з теренів ОРДЛО. Бандитизм, напади на ветеранів, політиків бізнесменів – от ціна, яку заплатить Україна за примарний мир.
Хто сідає грати з чортом – програє, коли бере карти в руки.
Можно дальше упражняться в остроумии, но не буду. Подводя черту. Самое хорошее в Париже – Зеленский понял, что все не так просто и не всегда зависит от хотелок. “Я думал, чик и договоримся, а тут оппачки и на каждом слове подлавливают”.
Протесты работают. Зеленский сказал, что ему мешали. А никто не говорил, что будет легко. А если Богдан говорил, то обманул. Хотя тоже нужно понимать, что выводы они сделают. На счет протестов тоже.
Самый главный вопрос – вопрос транзита газа. Контракт на год или на десять. Это важно. Для Путина важно только это. И вот это пытаются спрятать за ничего не значащей дымовой завесой. Все остальное станет нам известно через время.
В Париже начался процесс набора опыта. Того самого опыта, против которого голосовали 73%. Отсутствием которого так кичился сам Зеленский. Ярош написал, что «Зеленський, у зовнішній політиці став запеклим “порохоботом”». Ну, судя по реакции самого Зеленского, по-другому там не получается. Очень радует, что после саммита отваливается большой пласт поддержки рускомировцев, мызамировцев и капитулянтов.
Делегация вернулась в Украину, и теперь самое время вернуться к внутренней политике. Потому что Коломойский и его люди по-прежнему 3,14дят наши деньги и мутят схемы, проФФесионалы от Зеленского начисляют себе премии в размере 1500 %, кланы делят сферы влияния, и экономика страны начинает крениться. Пока еще есть запас прочности, который заложил тот самый Порошенко, на которого валит все Зеленский, но это будет не долго.
По поводу упоминания Зеленским Порошенко. Мы же помним анекдот про три конверта. Должность такая. Ничего нового.
Очень хорошо, что руководство страны выезжало в Париж практически полным составом. Теперь они знают, кто какие места будет занимать в самолете, если придется сваливать.
Лично для меня по-прежнему в приоритете армия. Это единственное, что у нас есть и что нужно сохранить любой ценой. Им сейчас тяжелее всех. Морально тяжелее. Информацию купируют, а армию не ругает только ленивый.
Армия держит внешний периметр и воюет. Каждый день. Пока мы ждали чем закончатся переговоры, на фронте гибли люди.
Просто помните, что война никуда не исчезла. И “закончить войну просто прекратив стрелять”, не получится. Это уже понял и Зеленский. Надеюсь понял.
Чимало питань щодо пунктів самого комюніке. Моя оцінка наступна:
1️⃣ Давайте почнемо зі звільнення. З цього починаються різночитання. Домовилися, що звільнять. Але наш президент сказав “усіх на усіх”, а президент Росії “усіх визначених на усіх визначених”. Не знаю, хто з них косячить, але вже більше ніж півроку мінський процес іде в режимі всіх “визначених на всіх визначених”.
2️⃣ Особливий порядок. Українська сторона перестала в цьому процесі вживати термін “особливий порядок самоврядування”, бо він говорить про звуження, а не розширення прав. Україна натомість слухняно повторила “особливий статус”, який продовжать зараз через закон, а потім його наступного року вдосконалять. Зверніть увагу на вимогу Путіна інкорпорувати його в Конституцію і законодавство України. Це є помилкою і наслідком непродуманості дій української сторони, коли це було озвучено і радником президента Олександром Єрмаком, який казав, що ми погодимося на перегляд Конституції. Тобто Росія нас повернула на позиції весни-літа 2016 року. А тепер згадайте через що вибухнула граната під Верховною Радою у серпні 2015. Це дуже ризикове і болюче питання.
3️⃣ Продовження Мінська. Якщо цей документ готувався з вересня, то щось вони довго готувалися і неясно, до чого. Бо там є одна теза, яка є запереченням всього того, про що говорилось у липні, серпні, жовтні. Учасники переговорів знову бачать Мінські домовленості в ролі священної корови. Але ще влітку українська сторона говорила про перегляд цих домовленостей.
4️⃣ Газ. Ось такої дурниці я ніколи в житті не чекав від української сторони, яка ратифікувала і шостий протокол, і енергетичну хартію, і вивчила слово анбандлінг. Бо вінцем усього є заява Зеленського, що радники з політичних питань вестимуть подальші переговори щодо об’єму експорту газу, тарифу тощо. Вони чи не вповні усвідомлюють, що в президента немає повноважень займатися цими питаннями, чи у нас як і 15 років тому газ стане президентським бізнесом. Розмова про газ на цій зустрічі свідчить, що його затягнули на Норманді саме задля цього, хоча питання було взагалі чужим і непотрібним. І те, що Путін на радостях стказав, що кінцевий споживач буде на 25 % нижче платити за газ – це просто пряма подачка. Путін просто розіграв свій спектакль – його посил для європейців, що до влади в Україні мало того, що прийшла недосвідчена команда, так її ще й легко корумпувати.
5️⃣ Нові ділянки розведення. Ніхто не сказав, як це впливає на ситуацію на лінії фронту – позитивно, негативно. З трьох пунктів про які іде мова – Золоте, Петрівське і Станиця (останню треба виключити), бо вона не потрапляє під загальні правила. Треба дивитися більше на Петрівське, бо в Золотому такий самий однобічний перехід, як і в Станиці Луганській. Які три нові пункти розведення — не озвучено, хоча можна було і про більше говорити, бо від початку ще 2016 році до 20 пунктів було визначено для такої роботи. Що означає, що сторони не в повній мірі розуміють для чого це робиться і які наслідки можуть бути.
6️⃣ Вибори. Серед тих пунктів, які змушують задуматися – це те, що вибори мають відбутися згідно з законодавством України, відповідно до норм і правил ОБСЄ і позиції прикінцевого Копенгагенського акта. Законодавство замініть на слово закон і це звучатиме по-іншому. Правила і норми ОБСЄ нічого не варті, якщо звідти вилучити БДІПЛ. Я не знаю, чи це через недогляд, чи нефаховість — БДІПЛ вискочив з тексту. Щодо завершального Копенгагенського акта, то він ставить загальні політичні вимоги до процедури: участь політичних партій, доступ ЗМІ. Але ми маємо розуміти, що такі речі забезпечуються лише при контролі території урядом. А позиція – заберіть війська і ми через день проведемо вибори – свідчить, що люди не в повній мірі володіють матеріалом. Там не діє ні реєстр виборців, там нема представництв партій та не працюють українські ЗМІ.
* * *
Роман Безсмертний на НВ: Неприємні враження від Нормандського саміту
«З Путіним говорити важко, але для цього на зустрічі й існують президент Макрон і канцлер Меркель. Щоб вести свій проект, з ним треба працювати — разом з партнерами, а також Вашингтоном. А так маємо два типи підходу до організації нормандської зустрічі. Хоча обидва, як на мене, страждають інституційною кволістю і безпорадністю. Треба думати про власну стратегію, яку пропонувати світові – пов’язану і з Донбасом, і з цим світом. І перестати молитись на священну корову, якою називають мінські домовленості: вони давним-давно капітулювали перед нахабністю Кремля».
Повну версію інтерв’ю з Романом Безсмертним слухайте на Радіо НВ:
Коллаж на заставке © НВ
