Законопроект щодо пенсій в ОРДЛО – теж капітуляція

Розроблено законопроект, який активно лобіює ватник Сивоха з РНБО, про виплати пенсій на ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ. Не спрощення механізмів виплат на наших територіях для громадян, які приїжджають з окупованих районів, а таки чітко – на непідконтрольних територіях в ОРДЛО. Про цей маразм можна довго говорити й у частині моралі, й щодо технічної неможливості це реалізувати інакше, ніж надавати фінанси лідерам бойовиків, щоб уже ті самостійно розподіляли гроші (на пенсіонерів чи на вбивство наших військових?), і з інших позицій.

Але я юрист-міжнародник, тому підійду з цього боку. Не стану тут зловживати довгими цитатами, лише короткий аналіз. Так от, оскільки в світі відбуваються війни, й міжнародне право не відкидає повністю війну, як метод вирішення міжнародних спорів, вирішили завести фактор війни в правове русло. Є конвенції, які передбачають, що треба зробити для уникнення бойових дій, як превентивний захід із невійськового залагодження конфлікту. Але коли це не спрацювало, то війна таки може відбутися. І щоб не повторювати масових злочинів проти людяності, геноцидів та жахливих страждань мирного населення, а ще щоб не закрити на майбутнє дверей для примирення, були ухвалені Женевські Конвенції. Ними регламентуються обмеження, яких не мають права переступати воюючі сторони.

Ці обмеження стосуються не лише правил ведення війни. Є цілий блок норм стосовно дій країни-окупанта на окупованих, відторгнутих, тимчасово підконтрольних територіях. Ці вимоги нібито напряму стосуються саме окупанта (Росія всіх їх тотально порушує). Але опосередковано Конвенції регламентують і дії країни, чию територію окупували. Переважно це звільнення від відповідальності за стан населення на окупованих іншою державою територіях. За все (і за соціальне забезпечення, включаючи пенсії) там несе відповідальність лише окупант. Але опосередковано це теж обмежує права потерпілої країни. Навіть за умов перемир’я ви не можете надавати виплати від своєї держави своїм же громадянам на окупованих територіях. Ви можете добиватися, стимулювати й фінансувати допомогу, яка надходить через міжнародні гуманітарні структури, найперше, через Червоний Хрест. І все!

Коли ви починаєте здійснювати якісь виплати з боку держави громадянам на непідконтрольних територіях безпосередньо, ви визнаєте, що окупації та міжнародного збройного конфлікту більше нема. Усе! Це тепер уже буде внутрішній конфлікт у рамках самої держави. Тоді дійсно уряд країни несе відповідальність за своє населення й повинен докладати максимальних можливих зусиль, щоб таким громадянам на територіях, які контролюються заколотниками, сепаратистами, терористами, допомогти.

А чого всі ці роки безуспішно добивався Кремль? Доказати, що це “внутренний конфликт на востоке Украины”, а “их там нет”. Путіну це не вдалося. Генасамблея ООН визнала факт російської агресії. Тепер у Путіна є союзник, який активно старається доказати, що Росія – це лише посередник, миротворець, а не окупант і учасник конфлікту. Цей вірнопідданий союзник якимось фатальним викрутом збоченої свідомості нашого насєлєнія нині обіймає посаду преЗЄдєнта України.

___________________________

Тут я навів лише один маленький фактор у цій політиці Путіна, спрямовній на вихід з-під санкцій та переміщення конфлікту в середину України. Більше про це писав нещодавно, де обґрунтовував, навіщо Путіну може знадобитися Нормандський формат. Наведений вище елемент – лише одна з гайочок російської політики, яку активно впроваджує наша, з дозволу сказати, влада. Колаборантська влада.