Країна почала економити на своєму війську
2 листопада поточного року відбулася подія, після якої можна сміливо казати, що ми повертаємося в часи до Революції Гідності. Рада нацбезпеки і оборони під керівництвом президента Зеленського встановила обсяг витрат на оборону України у 245 мільярдів грн. Для порівняння, 25 квітня цього ж року РНБО під керівництвом президента Порошенка затвердила Бюджетну декларацію, на підставі якої розроблявся проект бюджету на 2020 рік. Згідно декларації на оборону було заплановано 368 млрд грн., з яких на потреби ЗСУ – 210 млрд грн.
ЗЕкоманда обіцяла, що витрати на оборону зростуть на 33,8 мільярди грн. І треба визнати, проти бюджету на 2019 р. (211,93 мільярди грн.) збільшення таки існує, при чому приблизно на названу суму. Здається, перемога? Але тільки здається. Вже тоді, у вересні, з’ясувалася цікава деталь – по всіх статтях силовиків витрати лишилися такі самі, як і були у 2019 р. Тобто, враховуючи зростання цін у країні, витрати зменшилися. Проте нечувано пощастило одній єдиній статті – від 177,7 мільйонів до 28,16 мільярдів грн. (тобто у 158 разів) зріс бюджет РНБО. Причину такого збільшення пояснили – мовляв, нерозподілені видатки РНБО будуть розподілені окремо за рішенням РНБО, головує в якій президент України.
Іншими словами, РНБО на чолі з президентом Зеленським не збільшила, а зменшила на 123 мільярди витрати на нацбезпеку і оборону проти суми закладеної в бюджет у квітні. Причому «збільшення» відбулося практично коштом збільшення бюджету самої лише РНБО. Ті самі 28 мільярдів гривень бюджету РНБО так само залишилися в другому читанні проекту бюджету. Це – кошти оборонного замовлення. Відсутність їхнього розподілення уже зараз практично виключає якесь довгострокове планування проектів у військово-промисловому комплексі. Простіше кажучи, ми не відаємо, що у нас в пріоритеті, створення нових типів гармат чи масовий випуск крилатих ракет? Натомість.
В рази зросли корупційні ризики. Розподілення згаданих 28 мільярдів відбуватиметься не прозоро, згідно голосування народних депутатів, а на закритих засідання РНБО, так як вирішить її склад, читайте – президент України. Диво дивне, такий стан речей аж ніяк не потурбував знаних українських антикорупціонерів, які за президента Порошенка прискіпувалися в бюджеті до кожної коми та пробілу.
А мали б потурбуватися. Бо підстави боятися корупції, а то й нецільового використання грошей при розподіленні бюджету РНБО, існують – і неабиякі. Щойно у Генштабі у дивний спосіб випарувалися біля мільярда гривень з конфіскованих грошей Януковича, виділені на побудову сховищ для боєприпасів. Екс-нардеп Тетяна Чорновол і народний депутат генерал Михайло Забродський встановили, що роботи по сховищах практично були призупинені в травні 2019 р., тобто тоді, коли сталася інавгурація президента Зеленського і призначення в начальники Генерального штабу «Іловайського героя» генерала Хомчака. Будівництво сховищ для боєприпасів – відповідальність НГШ, очевидно ця задача Генштабом провалена, і витрачанням коштів мусить зайнятися Головна військова прокуратура.
Але й не це найбільш гірко. Гірко те, що саме за п’ятого президента Порошенка витрати на національну безпеку та оборону щороку зростали, і саме це дало змогу перевдягнути армію в нову форму, взути у берці на мембрані, забезпечити сучасним сухпаєм, почати реформу харчування, наситити армію засобами зв’язку та технікою. Від смішних нині 14,6 мільярдів грн. ($1,8 млрд) часів Януковича бюджет доріс до 211,93 мільярдів гривень (біля $8 мільярдів), а в наступному році мав становити 386 мільярдів грн. (біля $15,44 мільярдів). Все це робилося без зменшення соціальних витрат, тобто зростання економіки дозволяло збільшувати фінансування нацбезпеки.
Нині ж на тлі урізання низки витрат в проекті бюджету на 2020 рік, на тлі падіння надходжень від митниці та пропозицій Мінсоцполітики зменшити виплати на дитину, очевидно, – Україна почала економити на війську. Знову. Зробили це разом.
Є приказка, що чужа душа, як темний ліс, а якщо в цій душі ще й темно від невігластва чи недобропорядності, то й поготів у мотивах таких людей розбиратися складно. Це я все про нього, про Зеленського. Його відверто зрадницькі дії нормальною логікою пояснити важко. Адже навіть затятий москвофіл чи особа, яка ледь не молиться на Росію й її правителів, коли доривається до влади,то прагне цю владу зберегти. І аж зовсім не жертвувати її своєму запорєбріковому кумиру. Доказано Януковичем. Доки його інтелект і стійкість це дозволяли, він хоч якось старався вириватися зі смертоносних обіймів Путіна. Тоді, на жаль, вистачило не надовго. Але ж Зеленський навіть не пробує опиратися, пливе за мокшанською течією та ще й огризається на тих, хто йому пробують на це вказувати.
Я зазвичай у таких ситуаціях застосовую свої не надто систематизовані пізнання з психології, зокрема про стійкі психічні комплекси та схильність до навіювання, а також фактор невігластва. Цілком імовірно, що все це відповідає дійсності. Але зараз проглянув дуже поверхові дані, які вже проскакують стосовно бюджету на наступний рік, а ще співставив два рішення РНБО, і появилася ще одна версія, яка не краща й не гірша за інші.
Вони ж так дохазяйнувалися за ці лічені місяці, що фінансового ресурсу в країні не вистачає навіть на мінімальні потреби. Найперше – це Коломойський, який не схильний помічати межу між державним і своїм приватним. А його актуальні апетити вже на старті вимірюються сумами понад сотню мільярдів. Друга проблема – спровокований тим же олігархом розрив з МВФ. Повертати борги все одно треба, а дешево перекредитуватися ніде. Далі власні інтереси й забаганки усієї зеленої братії. Натомість, замість притягувати інвесторів, уже, фактично, витиснули з країни найбільших платників податків.
І якщо за влади Порошенка якось уникали цих фатальних втрат і нехай не розкошували, але всі бюджетні дірки більш-менш рівномірно закривали, то нинішні “проффесіонали” та власники численних дипломів і свідоцтв про пройдені програми нічого не зуміли з цим зробити. Бюджет уже зараз піддають секвестру на 20 мільярдів. А урізати всі соціальні видатки неможливо – вибухне, вже почали ходити вчорашні виборці з мітингами під адміністрацію… Витягнути з бізнесу теж багато не вдасться. Закон про нові розрахункові операції замість приросту може призвести до обвалу бази оподаткування. Вимога здійснити передоплату податків провокує до переходу в тінь чи виведення капіталу з країни. “Хоч круть, хоч верть, все одно смерть”.
От подивилася вся ця компанія на плановані видатки й подумала – урізати значну суму можна лише на обороні. Але ж під час війни цього робити не можна. А чому? Це коли ти воюєш, не можна, а коли капітулюєш, то навіть дуже можна. Ці убогі у своєму словниковому запасі вже проминули слово “капітуляція”, але ще не дійшли до слова “контрибуція”, яке означає, що капітуляція навіть фінансово значно затратніша за реальну гідну оборону. Ну, коротше, вони вирішили, що можна здійснити капітуляцію не на 100%, а десь так на 50%. А Путін же джентльмен, задовільниться отриманим і дальше не попре. Дальше, як водиться: “Мір, водка, жвачька!” А на армію тратитися особливо більше й не доведеться. От вони відмовилися від НАТО, йдуть на всі вимоги Путіна з відведеннями, формулами тощо. Миру жодного ще не виклянчили, та й не отримають, а на оборону вже вирішили жорстко не додати.
А тепер, нарешті, про ті дві цифри, які анонсував на початку. Так от, на ранній стадії бюджетного процесу проводиться засідання РНБО, яке встановлює обсяги фінансів на безпеку й оборону та робить чіткий розпис цих видатків. Це засідання відбулося ще 25 квітня 2019 року під головуванням Петра Порошенка. Там передбачили 368 мільярдів гривень на сферу національної безпеки та оборони. З них на безпосередні потреби Збройних Сил – 210 мільярдів гривень. Цифри не були якимись скачкоподібними чи нереальними, відповідали тенденціям останніх років. Проти них ніхто не мав заперечень, у тому числі й Кабмін Гройсмана, не зважаючи на доволі напружені відносини. А тодішній і нинішній міністр фінансів узяла ці показники в роботу для формування остаточного проекту бюджету.
Президент і Кабмін з того часу помінялися, а міністр фінансів усе та сама. Але тут раптово, з порушенням Бюджетного Кодексу напередодні подачі в Раду бюджету в другому читанні (2 листопада) проходить інше засідання РНБО. Уже очолюване Зеленським. Напевно там просто легітимізували цифри, які насилу вдалося зігнати до купи Кабміну Гончарука. І тут ми вже бачимо, що на всю сферу нацбезпеки й оборони запропоновано виділити всього 245 мільярдів, що на 123 мільярди менше. Оскільки в нас зараз активно будується саме поліцейська держава, а зовнішніх ворогів у Зеленського “ну савсєм нєт/мі жє братья”, то очевидно, свої запити збережуть силовики, найперше МВС Авакова. А армію профінансують за остаточним принципом, як при Януковичі культуру… Ганебно, що в запиті РНБО та в остаточній версії бюджету знову залишаються нерозподілені 28 мільярдів гривень у розпорядженні апарату РНБО. Що це за призначення коштів, яке навіть від повністю контрольованої Ради приховують? Достеменно не знаю. Може розкрадуть, може якісь нові внутрішні спецвійська для розгону демонстрацій створять… Але на армію ці гроші вже ж певно не підуть.
Ще раз повторюся. Це лише одна з гіпотетичних причин зради від Зеленського. Але вражаюче небажання фінансувати свою армію під час війни мене змушує враховувати й цей варіант.
