Основне питання
Повна характеристика того, що зараз відбувається з Україною вміщується в два матюки. Ця відповідь лежить на поверхні, та нею користуються усі нормальні люди. Однак, є такі збоченці як я, що намагаються копнути глибше. Настільки глибоко, щоб знайти кореневий чохлик проблеми.
Те що ми бачимо сьогодні в Україні, і те що нас приводить у далеко не священний трепет, насправді, не лише українська проблема. Це проблема загальнолюдська. Просто нам нещасним (?) випала доля бути співучасниками чи свідками виповзання людського єства на денну поверхню.
Глибока ж відповідь закопана в основному питанні філософії. Щоб не відлякати останній десяток тих, хто вирішив дочитати цей опус до кінця, спрощу його: чи є в нашому клятому Всесвіті хоч якийсь розумний сенс. Якщо він є, потрібно вибудовувати своє життя орієнтуючись на нього. А якщо немає, то єдиною розумною поведінкою людини є намагання синтезувати максимальне число ендорфінів протягом максимально тривалого часу – жити довго і щасливо.
Щодо нашого… (матюк №2 з короткої характеристики ситуації), то є два варіанта – або забити на все і намагатися отримувати максимум насолоди тут чи за кордоном, або боротися з зеленими чоловічками у всіх їхніх іпостасях та проявах.
Яка відповідь вірна? З одного боку, “зелений чоловічок” – це одна з фундаментальних сутностей кожної людини. Це та мавпяча основа, яка сидить в нас під маскою десятка мутацій та процесу дресуванню лицемірства (виховання). Час від часу вона вилазить назовні і призводить до… (матюк №2). Ми дивимось на все це, і у нас вихоплюється: … (матюк №1)! Щоб повністю подолати панування “зелених чоловічків” в душі людини, потрібна тривала (мільйони років) еволюція, потім воскресіння мертвих і Страшний суд. Боротися з цим драконом в душі кожного із людей (див. Є. Шварц) благородно, але наскільки логічно та раціонально?
З другого боку, купа типу розумних дядьків протягом тисяч років вже давали відповідь на наше питання. Є однозначна відповідь релігії, скептичне зубоскальство Девіда Юма та незграбна багатослівна реакція на нього Емануїла Канта. Якщо вилізти зі схоластичних коротких штанців, то найбільш привабливою є думка Паскаля: якщо у цьому є смисл, а я в нього не вірю, то мені буде зле; якщо в цьому немає смислу, а я в нього вірю, то мені нічого не буде.
Тож для себе я прийняв рішення, що смисл є, і за нього потрібно боротися. Тому на заклик “валити” для мене вірним питанням є “кого”, а не “куди”, ну і в фразі “забити на зелених більшовиків” (чоловічки звучить сексистські) багатозначно пропускаю “на”.
А ендорфіни? А ендорфіни я отримую від усвідомлення того, що завдяки цьому… (матюк №2) я став цікавим філософом. Як мінімум для себе 😆
