кіт

Я вчора довго їхав по дорогах своєї улюбленої країни. Власне, так само як завжди останнім часом. Тільки невблаганно наближалася зміна цифри на календарі. Бо зміна року. Але в цей раз у мене був особливий попутник. Зі мною їхав Кіт. Потім йому набридла одноманітність. Він потягнувся і зістрибнув мені на коліна і сказав: «Дивіться на нас. На котів. І пам’ятайте, що ви теж десь коти. Ці всі ці ваші “розчарування” (в котячої мові такого слова немає) і “безвихідь” (дурне слово зовсім) паскудять вам в мозок, як голуби на пам’ятник. Це мине. Ми вас в справі бачили».