Яких тобі ще «нових облич» не вистачало?! (інфографіка)
Всі чекають «нових облич» у наступній Верховній Раді… Але мало хто може сказати, скільки їх в раді нинішній. Час це виправити:
1. Зненацька, Верховну Раду VIII на 64% складають «нові обличчя» – люди, які не були в попередній раді (7-го скликання). А в розрізі фракцій? Самопоміч на 100% «нова», Радикальна Партія Ляшка – на 95% (тобто «старий» там тільки хто? Звісно, Ляшко), БПП – на 77%. Ще раз, в БПП було тільки 34 депутата (23%) з попередньої Ради! Хто ці люди?
2. Нам щоденно наші «ЗМІ» навіювали, що БПП і НФ – клоака перефарбованих регіоналів. М’яко кажучи, це перебільшення. Звичайно, партія влади – це завжди магніт для політичних хамелеонів і майстрів перевзування. Так було і так буде. Але до честі БПП і НФ вони не взяли ЖОДНОГО регіонала з попередньої Ради . Трохи муляє око НФ з Присяжнюком О.А. з КПУ (сином Присяжнюка А.Й. з ПР), но то таке, не без винятків. Але винятки тільки підтверджують правило: «старі кадри» БПП і НФ були сформовані депутатами «Удару» та «Батьківщини» і складали вони лише близько 30%, решта 70% – «нові обличчя».
3. Чи зафіксовані якісь разючі відмінності в статистиці ефективності «нових» і «старих» облич у БПП і НФ? Ні. Нові або старі депутати, системні або безтолкові, фахові або безграмотні, патріотичні або безідейні, пасіонарні або корисливі… всі вони – віники перерахованих якостей у різних комбінаціях. Якщо при виборі депутатів зважати тільки на «новизну», ми будемо приречені на розчарування, знову і знову.
4. Номінально БПП і НФ мали 55% (230 депутатів), а отже могли би по всім питанням, крім змін до Конституції, не зважати на інші фракції та протискувати свої постанови і закони. Номінально, але не реально. В житті 15-25% голосів у фракції просто відсутні, а ще значна кількість по окремим питанням може мати свою думку, відмінну від думки фракції (з різних причин). Подивіться, якими компромісами всієї зали та мобілізацією голосів приймалися важливі закони. Так було і так буде.
5. Зеленський зараз впевнено говорить про абсолютну більшість і «все своє» вже восени, бо йому не сказали, як номінальні 40% «Слуги народу» (які пророкують соцопитування) по факту перетворяться у 30% живих штиків. Дурний думкою багатіє. Політика = домовленості різних сторін, а хамство ще нікому не приносило успіху.
Новизна – це всього лише чергова спрощена ілюзія, за яку люди чіпляються, щоб потім вчергове сказати: «Я не за це голосував».
Дивіться ширше, копайте глибше. Думай.ТЕ.
* * *
Технічна інформація – список першоджерел і як аналізувалося (для тих, хто дочитує до кінця і копає до земного ядра):
1. Склад ВР 7-го скликання (попередньої) – 447 депутатів – взято з живого голосування наприкінці каденції, наприклад, 29 січня 2014 р. – голосування про проект Закону про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань (№4021-3).
2. Склад ВР 8-го скликання (поточної) – 420 депутатів – взято з живого голосування на початку каденції (до переходу деяких депутатів на посади виконавчої влади), наприклад, 2 грудня 2014 р – голосування про проект Постанови про призначення Полторака С.Т. Міністром оборони України (№1167).
3. Проаналізовано статистику голосувань 469 депутатів ВР 8-го скликання (враховуючи «вибуття-прибуття») за період з 27.11.2014 по 12.07.2019. Цілком зручний інструмент на сайті ВР (натисніть кнопку “Показати” – ред).
4. В наведеній вище статистиці голосувань є колонка «всього голосувань» за каденцію кожного депутата, що дозволило точно порахувати середньозважені показники фракцій. Тобто вага кожного депутата зважена на кількість днів його повноважень.
5. При формуванні контрольного переліку важливих законів (звичайно, їх в десятки разів більше) я намагався окреслити знакові, які запроваджують системні зміни в різних сферах. Зокрема, на мою думку, для протидії корупції набагато важливішими є нові правила гри на енергетичних ринках та в державних закупівлях, ніж створення НАБУ, АКС і ще 100500 нових органів в старому середовищі. Ну і бюджети, як паливо для реактору змін.
Як показились все с новыми лицами.
Даёшь новое лицо! Нужно новое лицо! Нужно больше новых лиц! Нам нужны новые лица! Нужны новые люди! Новые люди с новыми лицами! Новые лица на новых людях!
Я не понимаю, почему люди считают, что новые лица что-то решат вообще. Весь смысл олигархии как понятия в том, что ты стоишь в тени, и острой палочкой штрыкаешь в уязвимые места очередному «новому лицу». Оно забавно корчится в кресле президента, министра или чиновника и делает то, что ему сказали.
Потом новое лицо начинает граждан немного бесить. Тогда его выбрасывают, достают из кармана и надувают новое лицо, садят его в креселко и начинают штрыкать в уязвимые места острой палочкой. Новое лицо корчится в креселке, корчит рожицы и делает то, что ему сказали.
Вот вам цитата из энциклопедии:
«Олигархия (др.-греч. ὀλιγαρχία «власть немногих» от ὀλίγος «малый; краткий» + ἀρχή «начало; власть») — политический режим, при котором власть сосредоточена в руках сравнительно малочисленной группы граждан (например, представителей крупного монополизированного капитала) и скорее обслуживает их личные и групповые интересы, а не интересы государства в целом. Олигархи — члены олигархии, могут либо сами быть членами правительства, либо оказывать решающее влияние на его формирование и принятие решений в своих личных и групповых интересах».
И именно второй способ, когда олигархи не являются по сути членами правительства, а просто дёргают за ниточки и штрыкают острой палочкой, именно он для них оптимален. Потому что если какая-то х*рня произойдёт, то «новое лицо» можно пожурить. Можно уйти в отставку. Можно убить. Можно посадить. Можно даже голову ему отрубить на гильотине на центральной площади при большом скоплении народа и всеобщем ликовании с подбрасыванием чепчиков, лифчиков и семейных трусов.
Это абсолютно не важно.
Потому что потом достаётся из кармана очередное новое лицо, надувается, садится в креселко, и в него снова тыкают острой палочкой, И ОНО СНОВА ДЕЛАЕТ ТО, ЧТО ЕМУ СКАЗАЛИ.
И так можно продолжать вечно.
«Новые лица» — они же взаимозаменяемые. Сегодня Зеленский. Завтра Синенко. Потом Желтов, Краснов, Голубицкий и Фиолетов-Задунайский. Когда цвета кончатся, пойдут Сирко, Черненко и Билецкий. Потом Серобуромалинов и Сиреневенький-Вкрапинков.
Просто меняем новые лица на всё более новые лица. Конвейер такой из новых лиц. Новые лица в ассортименте. Белые, смуглые, худые, толстые, мальчики, девочки, любой каприз за ваши деньги.
Это вообще не имеет никакого значения. Так только удобнее.
Есть же причины тому, что Ахметов, Фирташ, Коломойский, Пинчук не идут во власть сами, а шлют Вакарчуков, Ляшков и кто там ещё, я их плохо различаю. Порошенко сам сходил во власть — обосрали с ног до головы. Ахметов ему теперь звонит по вечерам и мерзко хихикает в трубку, а Пинчук шлёт СМСки с текстом «Петя, таки шо я тебе говорил?»
Новые лица — это стильно, модно, молодёжно, а прежде всего удобно. Избрался, украл, выпил, сел. Избрался, украл, выпил, сел. Избрался, украл, выпил, сел. Все при деле. Надуватель новых лиц удобно устроился в уголке в тени в таком, знаете, мягком кожаном креселке со встроенным массажёром и уже даже не сам надувает новых лиц, а нанял таджика с велосипедным насосом.
Надо больше новых лиц! Стране нужно обновление! Политике нужна новая молодая кровь! (Всі біжуть в тому самом напрямку, куди йшли двадцать років, але вважають, що біжуть у протилежному).
