Як конвертувати нашу активність у щось реально суспільно-корисне?

Анна Оскомина
Анна Оскомина

Дивлюсь на мітинг на Банковій, і щось крутиться і ніяк не сформується у думках.
Адже ми сила. Хоча й меншість, але сполучена, споріднена, об’єднана спільним духом – ні, не цілями, вони все ж відрізняються, але духом сила.
Невже це не можна конвертувати у щось реально суспільно-корисне, щось практичне, щось прикладне? Біс із ними, з тими партіями зараз, а як щодо інших сфер?
Чи це все ще моя наївність та ідеалізм, і певно, що ми пересваримось ще на етапі задуму?

Ну от наприклад.
От є Портнов, як в мене склалося враження, потужний юрист. Але б ми могли робити те саме, що і він, але у наших інтересах. Створити щось на кшталт юридичної сотні, от як вона була, зробити благодійний фонд для фінансування діяльності команди юристів та подати кілька дуже назрілих позовів. І суспільний резонанс ми б забезпечували просто на раз. А треба, то і громадський нагляд за процесом. І збір доказів, мені здається, при такій вагомій спільноті, що включає навіть osint-розслідувачів, не був би нездоланною проблемою.
І представники, які “в темі” знайшлися б в усіх регіонах.
З іншого боку, чи можуть юристи працювати командно та не заради грошей?

Або якась спілка порохоботського малого бізнесу. Як бачу опитування в мережі – чим займаєтеся, чим на хліб заробляєте, то стільки справді цікавого та іноді дуже потрібного наші виготовляють та пропонують, а потім все воно десь губиться, і коли треба – нічого не знайдеш. Але ж справді, при “інших рівних” особисто я б віддала перевагу світоглядному поплічнику, тому, чия справа несе для мене дух солідарності. І ніхто ж не примушуватиме. Просто дійсно, якщо поряд дві кав’ярні, а кава однакова, то я піду до порохобота. Порохоботська кава смачніше, погодьтеся.
І кожному реклама. І гроші, так би мовити, залишаються “в сім’ї”.
З іншого боку, може, це небезпечно для нас? І як бути з порохоботами-халтурниками, адже є і такі?
Що думаєте?



Або ж видання. Ні, я розумію, що це взагалі хворобливе марення, але… Чому якісь недоумки мають свої видання, а у нас все тільки онлайн? А дещо іноді й не знайти потім. Добре, що є кілька сайтів, які зберігають контент, але ж іноді хочеться дати почитати щось цінне, а воно не збереглося або є тільки в мережі, а не всі люблять та можуть читати з екрану. Хіба ми б не змогли фінансувати якесь власне видання? Ще й декого б з рідних та друзів підписали власним коштом. Ми генеруємо стільки класного контенту, але він так недовго живе і губиться…. Маячня, так?

Онлайн-школа порохобота. Ні, школа громадянина. Це вже почала робити Д7, і це справді дуже класно. Хлопці розповідають ясно, доступно і зрозуміло, як “працює” держава, як функціонує суспільство, як в них виникають “баги”, як саме їх хакають та схематозять, як цьому можна перешкодити чи завадити, чи виправити, чи хоча б розібратися та усвідомити.
І в нас багато людей, які знаються на певних ділянках життя, у різних сферах нашого співіснування у країні, і цей досвід був би неймовірно цінним для всіх, хто далекий від теми, але має ілюзії щодо простих рішень до складних завдань та викликів.
Такий собі Прометеус для свідомого громадянина.

Кожен раз, коли я бачу, як легко, лише за закликом однодумців, порохоботи збирають кількатисячний натовп з людей, готових жертвувати власним часом та планами заради спільної мети, мені стає трохи прикро, що нашого спільного ресурсу вистачає тільки на це.
Мені здається, ми б могли досягти більшого, об’єднавши зусилля.

Поділитися:
Share

Share