В очікуванні зеленого раю

Ірина Ніка

Цілий день мені в стрічці виринають скріни хотєлок вибоців Зе. Колективний сценарій “ми всі є*анулись і горді цього”.

Податки відмінити всі і всім.

Пенсії ох*їтєльні всі і всім. І дитячі. Теж усім. Навіть бездітним. Але ніяких, ніяких податків. Ніколи.

Корупцію взяти і побідити, отак встати у позу сраючого таракана в хакі-лосинах – і корупція зразу ЧВАК, БУМ, ХРЯСЬ і поборена. Ну так корупцію торсом голого утирка в розових кедах тільки і бороти.

Алігархів побідити, Беню об’явити спасітєлєм нації та нагородити перехідним знаменом Привату. Поносив-кинув-получив дєнєх-поносив-кинув-дєнєх, і по кругу, доки лох не вимре.

Тарифи зло (страшним голосом ЗЛОООО) . Тарифи знизити в три рази, ні, краще в п’ять, ні, краще відмінити.

Цибулю законодавчо зробити дешевшою від бананів на віки вічні. Ці 73% абізян бажають цибулі, а не оцих ваших кабачків пальмових.

Дороги – всюди і прям ЩАЗЗЗ. Тільки хто їх робитиме, ці хороші дороги? Тут спеціалісти потрібні, а не рукожопіки і члєнопорояліки. І за що? Грошей нема, пішли на пенсії, дитячі, премії бені, зарплату і гастрольні вові.

Булаву вові і кенгурацію, а ще краще народне члєноположення та рукоблудження в президенти сьогодні і міру мір завтра.

Закінчити війну. В смислі записати стопіцотий ролік на тему “я пєрзедєнт, у міня булава, об’являю війну закінченою, імущество армії надлишковим, я устал, я в Турцію на гастролі”.

Вибачайте за суржик – оті хотєлки нормальною мовою не передати. Коротше, ми тепер країна, з якої інші країни ржатимуть і пальцем показуватимуть. Знову. Через сто років . І знову, сука-сука-сука, вова. Як наврочено.

* * *

Дивні якісь дні настали:

– дідусі в електричці перебирали три відомі їм з десяти заповідей про “не кради, не хочи чужу жону і святкуй нічогонеробленням неділю” та мріяли розстріляти парламент.

– миршавий дядечко, який управління Брєжнєва міг застати лише голодупим пацанятком, на всю поліклініку згадував, як тоді добре жилося, і ніхто в черзі до хірурга не стояв.

– дві бабусі-одуванчики самі себе втішали “от як нарешті пустять отого маладого – так зразу всьо наладиться”.

– по фебе ходять странні женщіни з поганими зачісками і зубами та пророкують прихід царства зеро, мир, жрачку і жвачку відразу по кенгурації/чебурнації/дефлорації. Релігійні сектанти з їхнім неминучим апокаліпсисом на тлі такої непробивної фанатичної віри у вову в бабських лосинах виглядають мірилом адекватності. Вони хоч вміють писати слово “апокаліпсис”.

Якісь дивні людиска без фоток заспамили мені лічку питаннями, як там Порошенко поживає , чи не соромно нам за отето всьо, і як я вобше можу так жить.

Відповідаю: живемо добре, не кашляємо, аналізи в нормі, а проблеми “простого наріду” мені тепер трендово pohuy.

Автор