Це чий театр?

Зеленський не може бути чимось. І ніколи не буде. Бо його функція – ширма, прикриття. Він звичайна маріонетка в ляльковому театрі. Головне питання – чий це театр? Хто смикає за нитки? Це головне. А бити маріонетку, висміювати, любити чи зневажати – марна справа. Це завжди мимо справжньої цілі. Це саме те, що потрібно ляльководам. Його й тримають для того, щоб ми боролися з тінню, образом. А справжні маніпулятори в тіні. Їх треба шукати, їх дії оцінювати і прогнозувати, по них бити, з ними боротися.

Всі витівки Зеленського, заяви, роліки, епатажні відео та фоточки його та його «команди» викликають бурхливу реакцію, створюють багато шуму. Проте все це відволікаючі маневри. Його шутовська «команда» – такі ж маріонетки, функція яких щонайбільше робити провокативні вкиди, зондуючі заяви, вивчати таким чином реакцію суспільства. Або приховувати реальні дії, які відбуваються за кулісами.

Зараз потрібно чітко визначити – хто насправді керує всім процесом? Починаючи від розкрутки, виборчої кампанії, закінчуючи нинішніми діями та заявами. Українці повинні знати і мають право знати: під чиїм контролем насправді знаходиться зараз інститут Президента України?

А оті, справжні вже проглянули кілька разів. За хіхоньками, хаханьками, всенародним зібранням упоротих пропозицій «простих людей» (зовсім не невинна забава, до речі, тому що можна змодулювати будь-які тези і видати їх за «глас народа), за шоу, за «виборами спікера прєзідєнта» кілька разів проглянули справді хижі, жорстокі обличчя. В пропозиції видавати українські паспорти у відповідь на роздачу російських. В нестримному бажанні скоріше покінчити з Верховною Радою. В закликах «ломать сістєму», підмінивши терміном «сістєма» українську державу. Оце було справжнє. Саме такі речі потрібно бачити, вирізняти поміж приколами та шоу, за театральними рухами маріонетки.