Wall Street Journal: Комік проти Героя України

Bernard-Henry Levy, Wall Street Journal, 08.04.2019 

Петро Порошенко, людина, яка весь час протистояла Путіну, заслуговує на більше, ніж жорсткі удари капризної історії.

Підготовку до першого туру виборів президента в Україні щойно завершено. На календарі 30 березня, я сиджу у ресторані морепродуктів біля Собору святої Софії поруч з низькорослим чоловіком у чорній футболці. Його голос є трохи хриплим, проте повним енергії. Володимир Зеленський є все ще мало відомим коміком. Завтра він шокує весь світ, зайшовши далеко за межі можливого, перемігши у першому турі виборів.

Я відразу ж сказав своєму співрозмовнику, що товаришую з чинним президентом Петром Порошенком, що мав з ним зустріч учора, і що я є переконаним у тому, що пан Порошенко (який у першому турі зайняв друге місце і готується до другого, який відбудеться 21 квітня) заслуговує довіри за створення дієздатної армії, за захист від московських лапищ Одеси й Маріуполя, а України — від смертельних боргових зобов’язань та рецесії.

Зеленський мене перебив. «Я знаю, це добре. Проте все це вже стара історія. І перед вами зараз сиджу Я».

Ще він сказав, що це Порошенко підбив його піти у політику, коли минулого року запропонував йому приєднатися до його команди.

Він також розмовляв зі своїм другом, Святославом Вакарчуком, відомою рок-зіркою в Україні, який довго роздумував над висуванням своєї кандидатури, проте потім відхилив цю ідею і, фактично, передав естафету Зеленському.

Але, за його словами, вирішальною стала розмова саме з президентом Порошенком, який просив Зеленського «позичити своє ім’я», навіть не поцікавившись його переконаннями чи поглядами.

«Гаразд, – сказав тоді я, – проте зараз, що ви збираєтесь робити? Є три можливі моделі. Найкраща – це Рональд Рейґан. Найгірша – Беппе Ґрілло. А між ними обидвома – Мілель Колюш. Зеленський знав про перших двох. Моя згадка пана Ґрілло в Італії і його компромісу з ультраправими там схоже викликала в нього огиду.

Про Колюша Зеленський не знав і був дуже здивованим, коли я сказав йому, що той мав великі шанси на перемогу під час виборів президента Франції в 1980 році перед тим, як зняти кандидатуру.

«Зняв кандидатуру? Чому?»

Я пояснив, що Колюш намагався показати, що імператор був голим і мусив би одягнутися. Пану Мішелю це вдалося, і тому він не пішов далі через свою повагу до політиків.

«Окей, це зрозуміло, – сказав Зеленський. – Але це було за Франсуа Міттерана, чи не так? Ми є в Україні, і тут немає Франсуа Міттерана».

Мені не вистачить місця, щоб детально описати всю нашу довгу розмову. Але загалом ми говорили на чотири головні теми.

Перша – це Владімір Путін, а конкретніше – рішуча опозиція Зеленського до нього. «Він немає жодних поглядів. Він має очі, проте не бачить». Зеленський сильно прагне зустрітися з московським президентом. Чому? «Ви розумієте, що я можу навіть розсмішити Путіна? Це буде порожній сміх, проте все ж сміх. Усі молоді люди на Московії, які мене знають, триматимуться за животи від сміху! Що ви там казали за Колюша? Імператор без одягу?»

Друга тема – його програма. Коли я сказав, що для керування країною потрібен план, якого, наскільки мені було відомо, в нього навіть немає, він голосно зареготав. «Ох, ви так теж вважаєте? Ну, це вже ваша проблема, не моя. Бо програма існує, і її може кожен прочитати, якщо тільки це дозволяють. Що ж стосується моєї команди, то скажіть своїм друзям-журналістам та дипломатам, що на них чекає великий сюрприз. І якщо всі ви вважаєте мене шоуменом, тоді це буде найкраще шоу кампанії і всього мого життя».

Третій пункт – його релігія іудаїзм. Здається неймовірним, що можливий майбутній президент країни, де був Голокост і Бабин Яр, є євреєм, а його батьки – уцілілими з Кривого Рогу, що у Дніпропетровській області, де погроми були частими. Чи є цей постмодерний комік доказом зниження рівня антисемітизму в Україні після Майдану 2014 року? Чи можна ці вибори розцінювати, як загальне покаяння українців за дії Нестора Махна та Степана Бандери? Зеленський відповів ясно: «Моя приналежність до євреїв є 20 пунктом у довгому списку моїх особливостей».

Четверта тема – французький президент Емманюель Макрон. Коли ми вже підводилися з місць і хотіли йти, Зеленський склав руки і сказав, імітуючи мій французький акцент: «Цей комік, про якого ви говорили. Колюш. Я не можу мати нічого з Колюшем чи ще кимось, але я дійсно захоплююсь Емманюелем Макроном. Крім того, ми народилися в один рік! Будь ласка, передайте йому, що я не проти взяти перерву між двома турами та ще раз відвідати Ейфелеву вежу».

Я пішов з ресторану розгубленим і трішки засмученим. Володимир Зеленський є дещо більшим, ніж просто карикатурою і може не бути тим популістом, якого я критикував день перед тим, в університеті імені Тараса Шевченка.

Проте мені дуже сумно за Петра Порошенка, я не змирюсь з його програшем. Людина, яка весь час протистояла Путіну, головнокомандувач, якого я супроводжував у Краматорську, з яким я стояв поряд біля ліжок, де лежали поранені жертви одного з найжорсткіших обстрілів, здійснених про-московитськими сепаратистами, малоймовірний, проте відважний велет, за яким я спостерігав у холодну українську зиму, і який протистояв перепонам та самотності, заслуговує на щось краще, ніж удари капризної історії.

І все ж, я є переконаним, що ми ще не ще чули від нього його останнього слова. Людина, яку я привів до Єлисейського палацу у березні 2014 року, коли ще його місце на виборчих сходинках було неясним, ще не сказав свого останнього слова. Заради України та всієї Европи — Порошенко мусить перемогти!

переклад українською — Петро Козак / Radio Lemberg