Паризький день в українській політиці
Почалося все, однак, з планів візиту Порошенка до Берліна й Парижа у зв’язку з необхідністю провести в найближчий час засідання Нормандської четвірки. Адже путін навідріз відмовлявся від переговорів до завершення президентських виборів в Україні. У випадку перемоги Порошенка йому все ж доведеться йти на таку зустріч, а тому її необхідно вже зараз готувати й закладати в неї наші пропозиції до порядку денного. У випадку реваншу будуть спроби кардинально поміняти формат, перейти на так звані прямі переговори (як варіант, підготований Медведчуком візит до Мінська й посередництво Лукашенка). На той випадок треба теж закладати якісь запобіжники – попередня підготовка зустрічі, з якої наркозалежному зіскочити буде складніше. Правда, він може її проігнорувати, як і дебати чи вимогу здати аналізи на наркотики.
Порошенко без проблем домовився про візит до Берліна. Меркель, яка відверто підтримує його, пішла на цей незвичний для німців крок – між двома турами виборів ще ніхто не зустрічався з канцлером. Про якийсь візит іншого кандидата навіть мови не було – його Ангела явно не сприймає. Переговори в Берліні пройшли успішно й ефективно. Єдине, в чому ми не можемо (й не зможемо) досягнути змін – це позиція щодо Північного потоку.
Але в підготовці до Нормандських переговорів треба мати ще й позицію Парижа. Заявка на зустріч була оперативно розглянута. Але тут виникли питання. Макрон, який зацькований своїми протестантами й проблемами, старається поводитися вкрай обережно. У президента Французької Республіки, попри його симпатію до Порошенка, засумнівалися в коректності такої зустріч напередодні дня голосування, щоб не звинуватили у втручанні в справи іншої країни. Але на той час там уже лежало прохання від штабу Зеленського про його зустріч з Макроном. Його взагалі не розглядали й президенту про нього навіть не доповідали. А тут виникла можливість додатковою зустріччю обійти незручну ситуацію. Тобто: і з Порошенком у виборчий період потрібні переговори провести, й на звинувачення не нарватися. Ціна компромісу – короткий час, потрачений на тривіальний прийом кандидата в президенти. МЗС Франції оперативно звернулися до нашого дипломатичного відомства, як у нас розглянуть таку перспективу. Ситуацію доповіли Президенту й він відразу заявив, що не заперечує (пізніше й публічно це прокоментував). Що важливо: зустріч Макрона з Зеленським була погоджена з Порошенком.
А далі коротко про наслідки. Порошенко провів у двох столицях ґрунтовні переговори про весь спектр наших вимог, освіживши в пам’яті партнерів найбільш болісні з них: заручники-політв’язні-полонені, миротворці ООН на Донбасі, гуманітарна криза, ситуація в Керчинській протоці тощо. У Парижі особливо педалював на тему Сущенка, яка є прямим викликом якраз французькому президенту. Отримав гарантії (а там слова дотримуються незалежно від результатів виборів), що Німеччина й Франція закріплять ці позиції в цілком конкретних діях і документах ЄС.
Зеленський вилетів до Парижа завчасу, чим оберіг себе (не знаю: свідомо чи випадково) від загрози особистої дуелі з Порошенком (учасники того ефіру свідчать, що в гримерці готувалися до можливого прибуття саме Зеленського, а не Порошенка). Судячи з тональності й абсолютної невнятності мови під час включення на каналі Коломойського, вечір Зеленський провів за активним розпиттям алкоголю (бо щось важко уявити, щоб команда ризикнула провезти зі собою через кордон порцію наркотиків).
У середині дня п’ятниці вся компанія згідно узгодженого через обидва МЗС списку прибула на зустріч. Була проведена 20-секундна зйомка й якась розмова у невідомому нам форматі й на неоголошені теми. Не знаємо також, хто переважно говорив з зе-країнського боку, та як себе поводив сам кандидат. Маємо лише короткий коментар Зеленського, в якому пустота. Нє, звідти бачимо, що актёру в Єлисейському палаці сподобалося. І Макрон йому сподобався. І все-все йому сподобалося. Він, правда, так і не зрозумів, що це була не екскурсія чи прийом театральних діячів президентом Республіки. Що він там мав би презентувати свій курс як імовірний майбутній керівник держави. А ще вимагати від ЄС виконання того, що вони зобов’язувалися зробити, найперше – звільнення полонених і заручників.
Знаючи особливості дипломатичного й державного протоколу, переконаний, що після такої зустрічі, якби хоч щось значиме було обговорене, про це було б конче заявлено. Зустрічаюча сторона блокує лише повідомлення про яку-небудь форму підтримки кандидата. Саме тому після візиту в Париж претендента на посаду прем’єра Ізраїлю (також напередодні виборів) у комюніке був перелік тем, які обговорили учасники, але ні слова про сам факт наступних ізраїльських виборів. І повідомлення з обох сторін були дуже подібними. Тут же відсутність повідомлень з одного боку й ” мне панравілась” з іншого. Якби Зеленський чи його супутники торкнулися теми заручників і полонених, то мали б повне право повідомити про це в своїх заявах. А такі заяви їм зараз надзвичайно потрібні. Але ж діє попереджувальна норма – ви не маєте права після зустрічі щось добрехати, бо буде миттєве офіційне спростування. Тому ми й почули лише пару речень ні про що.
Тут також наводжу посилання на замітку про ці відвідини в газеті “Le Monde” та переклад відкритої для непідписаних користувачів частини цієї статті (вибачайте за якість перекладу):
“У п’ятницю, 12 квітня, під час короткого дня, в Парижі відгукнулася бурхлива виборча кампанія в Україні, де два кандидати, які виступили на другий тур президентських виборів, послідовно отримали зустріч з Еммануелем Макроном в Елісей. Юний і недосвідчений комік Володимир Зеленський, який прийшов на перше місце (30,24%), відкрив м’яч о 15 годині, а потім суперник Петро Порошенко (15,95%).
Зеленський, карикатурований як істота, маніпульована росіянами, має намір показати, що він вірний західному курсу.
За нашою інформацією, з ініціативою виступила команда пана Зеленського, яка запропонувала французькій стороні зустріч. Для молодого кандидата, який мріє про “українського макрона”, інтерес очевидний: показати свою близькість до популярного в Україні лідера, підкреслити свій міжнародний статус і, як карикатурований, як маніпульована росіянами істота, згадати, що його лояльність спрямована на Захід.
Елісей спочатку вважав за краще не стежити за цим: ізраїльський кандидат на законодавчий орган Яїр Лапід, звичайно, був прийнятий у Парижі за кілька днів до виборів в Ізраїлі, серед інших прикладів, але це рідкісний і незвичайний підхід. Коли пан Порошенко, у свою чергу, попросив провести переговори, Єлисей це прийняв, але додав до порядку денного зустріч з паном Зеленським, щоб не здаватися схильним на користь якогось табору.
Згідно з французькою думкою, команда Володимира Зеленського задумалася саме про Париж, оскільки вважає, що Берлін уже підтримав кандидатуру Порошенка”.
