Паризький день в українській політиці

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Почалося все, однак, з планів візиту Порошенка до Берліна й Парижа у зв’язку з необхідністю провести в найближчий час засідання Нормандської четвірки. Адже путін навідріз відмовлявся від переговорів до завершення президентських виборів в Україні. У випадку перемоги Порошенка йому все ж доведеться йти на таку зустріч, а тому її необхідно вже зараз готувати й закладати в неї наші пропозиції до порядку денного. У випадку реваншу будуть спроби кардинально поміняти формат, перейти на так звані прямі переговори (як варіант, підготований Медведчуком візит до Мінська й посередництво Лукашенка). На той випадок треба теж закладати якісь запобіжники – попередня підготовка зустрічі, з якої наркозалежному зіскочити буде складніше. Правда, він може її проігнорувати, як і дебати чи вимогу здати аналізи на наркотики.

Порошенко без проблем домовився про візит до Берліна. Меркель, яка відверто підтримує його, пішла на цей незвичний для німців крок – між двома турами виборів ще ніхто не зустрічався з канцлером. Про якийсь візит іншого кандидата навіть мови не було – його Ангела явно не сприймає. Переговори в Берліні пройшли успішно й ефективно. Єдине, в чому ми не можемо (й не зможемо) досягнути змін – це позиція щодо Північного потоку.

Паризький день в українській політиціАле в підготовці до Нормандських переговорів треба мати ще й позицію Парижа. Заявка на зустріч була оперативно розглянута. Але тут виникли питання. Макрон, який зацькований своїми протестантами й проблемами, старається поводитися вкрай обережно. У президента Французької Республіки, попри його симпатію до Порошенка, засумнівалися в коректності такої зустріч напередодні дня голосування, щоб не звинуватили у втручанні в справи іншої країни. Але на той час там уже лежало прохання від штабу Зеленського про його зустріч з Макроном. Його взагалі не розглядали й президенту про нього навіть не доповідали. А тут виникла можливість додатковою зустріччю обійти незручну ситуацію. Тобто: і з Порошенком у виборчий період потрібні переговори провести, й на звинувачення не нарватися. Ціна компромісу – короткий час, потрачений на тривіальний прийом кандидата в президенти. МЗС Франції оперативно звернулися до нашого дипломатичного відомства, як у нас розглянуть таку перспективу. Ситуацію доповіли Президенту й він відразу заявив, що не заперечує (пізніше й публічно це прокоментував). Що важливо: зустріч Макрона з Зеленським була погоджена з Порошенком.



А далі коротко про наслідки. Порошенко провів у двох столицях ґрунтовні переговори про весь спектр наших вимог, освіживши в пам’яті партнерів найбільш болісні з них: заручники-політв’язні-полонені, миротворці ООН на Донбасі, гуманітарна криза, ситуація в Керчинській протоці тощо. У Парижі особливо педалював на тему Сущенка, яка є прямим викликом якраз французькому президенту. Отримав гарантії (а там слова дотримуються незалежно від результатів виборів), що Німеччина й Франція закріплять ці позиції в цілком конкретних діях і документах ЄС.

Зеленський вилетів до Парижа завчасу, чим оберіг себе (не знаю: свідомо чи випадково) від загрози особистої дуелі з Порошенком (учасники того ефіру свідчать, що в гримерці готувалися до можливого прибуття саме Зеленського, а не Порошенка). Судячи з тональності й абсолютної невнятності мови під час включення на каналі Коломойського, вечір Зеленський провів за активним розпиттям алкоголю (бо щось важко уявити, щоб команда ризикнула провезти зі собою через кордон порцію наркотиків).

Паризький день в українській політиціУ середині дня п’ятниці вся компанія згідно узгодженого через обидва МЗС списку прибула на зустріч. Була проведена 20-секундна зйомка й якась розмова у невідомому нам форматі й на неоголошені теми. Не знаємо також, хто переважно говорив з зе-країнського боку, та як себе поводив сам кандидат. Маємо лише короткий коментар Зеленського, в якому пустота. Нє, звідти бачимо, що актёру в Єлисейському палаці сподобалося. І Макрон йому сподобався. І все-все йому сподобалося. Він, правда, так і не зрозумів, що це була не екскурсія чи прийом театральних діячів президентом Республіки. Що він там мав би презентувати свій курс як імовірний майбутній керівник держави. А ще вимагати від ЄС виконання того, що вони зобов’язувалися зробити, найперше – звільнення полонених і заручників.

Знаючи особливості дипломатичного й державного протоколу, переконаний, що після такої зустрічі, якби хоч щось значиме було обговорене, про це було б конче заявлено. Зустрічаюча сторона блокує лише повідомлення про яку-небудь форму підтримки кандидата. Саме тому після візиту в Париж претендента на посаду прем’єра Ізраїлю (також напередодні виборів) у комюніке був перелік тем, які обговорили учасники, але ні слова про сам факт наступних ізраїльських виборів. І повідомлення з обох сторін були дуже подібними. Тут же відсутність повідомлень з одного боку й ” мне панравілась” з іншого. Якби Зеленський чи його супутники торкнулися теми заручників і полонених, то мали б повне право повідомити про це в своїх заявах. А такі заяви їм зараз надзвичайно потрібні. Але ж діє попереджувальна норма – ви не маєте права після зустрічі щось добрехати, бо буде миттєве офіційне спростування. Тому ми й почули лише пару речень ні про що.

Тут також наводжу посилання на замітку про ці відвідини в газеті “Le Monde” та переклад відкритої для непідписаних користувачів частини цієї статті (вибачайте за якість перекладу):

“У п’ятницю, 12 квітня, під час короткого дня, в Парижі відгукнулася бурхлива виборча кампанія в Україні, де два кандидати, які виступили на другий тур президентських виборів, послідовно отримали зустріч з Еммануелем Макроном в Елісей. Юний і недосвідчений комік Володимир Зеленський, який прийшов на перше місце (30,24%), відкрив м’яч о 15 годині, а потім суперник Петро Порошенко (15,95%).

Зеленський, карикатурований як істота, маніпульована росіянами, має намір показати, що він вірний західному курсу.

За нашою інформацією, з ініціативою виступила команда пана Зеленського, яка запропонувала французькій стороні зустріч. Для молодого кандидата, який мріє про “українського макрона”, інтерес очевидний: показати свою близькість до популярного в Україні лідера, підкреслити свій міжнародний статус і, як карикатурований, як маніпульована росіянами істота, згадати, що його лояльність спрямована на Захід.

Елісей спочатку вважав за краще не стежити за цим: ізраїльський кандидат на законодавчий орган Яїр Лапід, звичайно, був прийнятий у Парижі за кілька днів до виборів в Ізраїлі, серед інших прикладів, але це рідкісний і незвичайний підхід. Коли пан Порошенко, у свою чергу, попросив провести переговори, Єлисей це прийняв, але додав до порядку денного зустріч з паном Зеленським, щоб не здаватися схильним на користь якогось табору.

Згідно з французькою думкою, команда Володимира Зеленського задумалася саме про Париж, оскільки вважає, що Берлін уже підтримав кандидатуру Порошенка”.

Поділитися:
Share

Усі відео