Вибори – це питання самоповаги
Ми готуємось обрати Президента країни, Верховного Головнокомандувача ЗСУ. Окрім всього іншого це ще й питання гордості за свою державу. А отже це питання самоповаги.
Уявіть собі: три місяці після виборів.
Президент 1: Симпатична мордашка, сюсюкаюча мова. Боягузливий, вертлявий. Не здатен без наперед вивченого сценарію зв’язати і кількох слів. Гарно вміє викручуватися та вибачатися. Уявіть його собі на трибуні ООН. В ПАРЄ. На зустрічі з Меркель чи Трампом. Перед строєм військових батальйонів. Уявили? А в цей час всі російські та й наші телеканали в режимі нон-стоп крутять нарізки з попередніх виступів вашого «президента». Ось «президент» без штанів. Ось «президент» в жіночому одязі. Ось «президент» кривляється з дурнуватими мінами. Ось «президент» принижує власну державу. Відчули гордість за свою країну? Самоповагу?
Президент 2: Підтягнуте всіма можливими методами обличчя. Рот, перекошений від тих підтягувань та постійної злоби. Очі, що постійно бігають. Маніпуляції, пересмикування, брехня під солоденьке «любі маї». Уявіть, що вашому президенту, яка згідно декларації гола й боса, потрібно тепер розрахуватись за президентську кампанію вартістю в десятки чи й сотні мільйонів доларів. Уявіть її собі на трибуні ООН. В ПАРЄ. На зустрічі з Меркель чи Трампом. Перед строєм військових батальйонів. Уявили? А в цей час всі російські та й наші телеканали в режимі нон-стоп крутять сюжети про газову угоду, про Лазаренка, про таміфлю, невідомі кадри зустрічей з Путіним, цікаві факти початку кар’єри «президента». Відчули гордість за свою країну? Самоповагу?
Президент 3: Спокійний, ставний, впевнений чоловік. За плечима – успішне життя, відкритий, прозорий бізнес, гарна жінка та чудова родина. Глибоко володіє економічними, військовими, міжнародними питаннями. На будь якій міжнародній трибуні чітко й впевнено, гарною англійською мовою відстоює інтереси країни. Так само гордо і впевнено виглядає перед військовим строєм, в зоні ООС, серед звичайних людей. Всі російські та наші ЗМІ, «розслідувачі» за кремлівські гроші п’ятий рік риють компромати. І не знаходять. Доводиться ліпити що попало, витягати офшори з 2 тис доларів, давно закриті ліпєцкіє фабрікі та роздувати скандали 2015 року, старанно прив’язуючи правдами та неправдами їх до Президента, без кінця бубніти про “карупцію та розкрадання”. А він? Він просто робить свою роботу. Відчули гордість за свою країну? Самоповагу?
От я останні п’ять років вперше відчув гордість за свою країну. І не хочу її втрачати.
В будь-якій, навіть найуспішнішій, країні є проблеми та негаразди. І будуть завжди. Ворог може підривати склади, чиновники можуть красти, а браконьєри різати ліс. З проблемами потрібно боротись. Але для того, щоб з ними боротись, потрібно мати, на що опертись. Мати фундамент. І цей фундамент – незалежність, суверенітет країни. Ви хочете одразу гарний палац? Одразу європейські пенсії та зарплати? Процвітання? А так не буває. Палаци не будують на піску. Спершу фундамент: справжній суверенітет та справжня незалежність держави.
Саме це зараз робить Порошенко – закладає фундамент. Сильна армія, незалежність церкви, українська мова в ефірах, підтримка союзників, контроль за видатками чиновників, прозорість бюрократичних процесів – це і є фундамент. Кроки до реальної незалежності. А незалежність – необхідна умова для процвітання. Колонії москви (а ми до 2014-го були колонією) процвітати та розвиватись не можуть. Не для того їх тримають в якості колоній.
Малороси не знають власної історії. Малороси не здатні думати на кілька кроків вперед. Малороси бачать лише найближчу вигоду: тарифи, ковбаса, пенсії. І біжать за вигодою, вірніше, навіть за обіцянками вигоди, немов віслюк за морквою, що підвішена перед його носом. Але позиція малороса лише видається безпечною. Насправді, малороси не раз жорстоко платили за свою дурість і недалекоглядність. Платили громадянською війною, голодоморами, мільйонами смертей в чужих війнах. Щоправда, разом з ними платили і справжні українці. І якщо малороси знову зроблять дурницю, на них чекає не “дружба з Росією”, не білоруський чи казахський варіанти.
В кремлі чудово розуміють, що після всього, що відбулося, білоруський варіант залежності від москви в Україні є неможливим. Нам готують сирійський сценарій – і це без сумніву. Пропхнути в Президенти кремлівську маріонетку, повну нікчему, Януковича-2. Отримати від неї всі можливі поступки. І зіткнути народ з власною нікчемною чи зрадницькою владою. Розпалити громадянську війну. Це майже вдалося Москві в 2014-му, саме за такою схемою. Зараз вони хочуть, використавши безпросвітну дурість малоросів, довести цей сценарій до кінця.
