Якесь ментальне збочення

Є на Фейсбуці така порода мужчин у військовій формі на аватарках, які, коли чують добре слово про українську армію, починають істерично доводити, яка насправді вона погана, та яка брехня про позитивні зміни в ЗСУ, підсилюючи свою мужність словами “х*рня” та “ссцють в очі”.

Мабуть, ці ходячі приклади стійкості просто сплутали рід діяльності, бо армія ніде не є раєм земним, а кількість посад наполеонів всюди обмежена, навіть в НАТО.

І ніде більше так не відображаються вади суспільства як у війську, тому істерити про його недоліки все одно що ображатися на відображення дрища в дзеркалі, замість піти до спортзалу.

Тому, якщо витримуєш і знаєш, що робити, – дій, не витримуєш – йди.

А мазати лайном і сіяти паніку – це якесь ментальне збочення, тим більше робити це при формі та з тризубами на своїх фейсбучних світлинах.

Наш ворог в історії свого війська мав епізоди, коли своїх засумувавших у поході солдатів закопували живцем, щоб інші не так скучали за домом і не хандрили. Він з задоволенням читає ваші дівочі претензії.

А наші предки, коли брали до рук зброю, регулярно попадали на палі та бували четвертовані, розстріляні в кращому випадку – через відсутність держави.

Розказуйте, як зараз все погано.