1000 днів Україна не імпортує газ із Росії
1000 днів тому, 25 листопада 2015 року, в Україну зайшли останні кубометри газу, закуплені нами у Газпрому. Після того конкурувати із західними постачальниками Газпром не зміг (чи не схотів, бо котики не для логіки, а для краси).
Потім було декілька веселих тижнів, поки європейські посіпаки Газпрому казали пресі, що їм начебто здалося, що через Україну стало надходити менше газу. Але ні, транзит ішов чітко, як в аптеці.
Потім була хвиля з русоЗМІ, що, ну, усю-то зиму не купувати в Газпрому і забезпечувати транзит Україна точно не зможе! Ми змогли. Пам’ятаєте, як Путін під новий рік торжественно рятував Генічеськ, а Генічеськ порадив йому all-inclusive подорож на південь? Так оте шоу було в цьому контексті.
Потім нам розповідали, що, ну ок, одну зиму ви пролізли, але якщо влітку не закупите у Газпрому, то наступної зими точно не вистачить. Вистачило. На третьому році вже ніхто не питав. 🙂
Цієї зими арбітраж у Стокгольмі постановив, що Газпром мусить продавати нам газ за тією ж ціною, за якою він торгується у Німеччині. Але Газпром (логіка і котики, пам’ятаєте?) поки відмовляється виконувати рішення арбітражу. Незважаючи на це, максимальна проблема, яку він нам зміг створити, спаливши ще шмат своєї репутації, – це 48 напружених годин у найбільші морози (дякуємо вам за участь у #прикрути). І скільки б ми тепер не заплатили за газ на заході, маємо право скачати різницю з Газпрому у суді.
Сьогодні символічні 1000 днів з того моменту як ми довели світу, що Україна створила собі можливість обходитися без газпромівського газу і продовжувати при цьому бездоганно забезпечувати транзит до Європи.
З Днем Прапора, друзі! 🇺🇦 ✌ 😊
Лічильник імпорту російського газу
