Рейтинг, якого мені бракує

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

У нас люблять публікувати рейтинги. Різні. Наприклад, рейтинг зарплатень в різних країнах світу. Або рейтинг корупції. Або рейтинг пенсій. Такі рейтинги дуже люблять ЗМІ – вони піднімають рейтинги самих видань. Читачам приємно відчувати, що вони бідні-нещасні-пограбовані – це багато чого пояснює і виправдовує.

Блогери публікують ще й інші рейтинги – наприклад, рейтинг цін на м’ясо в Європі (в Україні одні з найнижчих), або рейтинг вартості життя в Україні (теж одна з найнижчих), або розриву між найбільш багатими і найбільш бідними (Штатам до нас ще рости), або вартості комуналки (нам ще рости до Європи). Ці рейтинги пересічний читач не любить – вони його малюють йолопом вухастим, який нічого не досяг у більш-менш нормальних умовах.

А мені бракує зовсім іншого рейтингу – такого, який про Україну пояснив би зразу все. Після якого питань про Україну не залишиться, як таких. Рейтингу, за скільки часу работодавець знайде слюсаря, який на роботі не краде, не п’є і ставиться до роботи якісно, в Україні і в інших країнах світу. Або токаря. Або швею.

Розумієте, пенсії, з/п бюджетників, інфраструктура – це все вторинне. Первинне – це товари і послуги, які держава виробила, продала і з яких відстебнула податки в бюджет. Не буде цього – не буде всього іншого. А якщо сумлінного слюсаря знайти проблема, то…

Все зрозуміло? Годиться рейтинг?

P.S. Спеціально для тих, хто зараз рветься писати “слюсарів нема – слюсарі в Польщі”, я цілком “за”, аби в нас трудове законодавство зрівняли з тим, яке діє в Польщі для наших заробітчан. Інвестиційну привабливість України це підніме в рази. Переконаний, ті, хто там на тих умовах заробляють великі гроші, зароблятимуть їх і тут. А всі інші… Згодні?