Поганий друг / Хороший друг
Новина на перший погляд прохідна – українські автовиробники закликали врятувати автомобільну галузь. На круглому столі на тему «Автовиробництво в Україні на межі зникнення. Термінові кроки з порятунку галузі», що відбувся в Українському союзі промисловців і підприємців, вони оголосили перелік заходів, потрібних для збереження вітчизняного автопрому. Перелік заходів знайомий до болі: ускладнити імпорт автівок і надати підприємствам державну допомогу, тобто дати бабла і штучно створити умови, аби на внутрішньому ринку України купували «Форзи», КрАЗи, Сенси та «Богдани».
Не заглиблюватимуся в питання, чи треба рятувати автобудівну галузь в Україні взагалі – це тема окремого матеріалу. Мене вразило інше – сам факт! Автовиробники благають уряд рятувати галузь під час круглих столів!
Якого лиха їм це робити, якщо, наприклад, у концерну «Укравто» є цілий знайомий президент України? Те, що Петро Порошенко був напряму дотичний до автовиробничого бізнесу, – секрет Полішинеля. Явно керівники концерну (і не тільки його) завітати в гості до президент можуть ще й зараз. Явно можуть в гостях поремствувати про скрутну долю свою – аби якусь державну програму забульбенив… І що?
І нічого. Реальність така, що на четвертому році президентства Петра Порошенка автовиробники наче бідні родичі ходять по круглих столах і прохають уряд – аби почув. Поганий, певно, друг той Петро Порошенко. Не допомагає…
А можна якось інакше? Звісно можна! Можна бути хорошим другом для наближених бізнесменів – таким як Юлія Тимошенко. Таким, який завжди своїм і плече підставить, і допоможе. Поглянемо трошки в минуле.
У 2007 р. за списком БЮТ до Верховної ради попала низка людей, прямо скажемо, небідних. Їхні імена на слуху: Веревський, Васадзе, Жеваго, Губський і багато інших. Всі вони в тій чи іншій мірі оплачували розходи БЮТ і фінансували передвиборчу компанію Юлії Володимирівни. Коли Юль-Володимирівна стала прем’єр-міністром – прийшов час відповідних люб’язностей.
Але як допомогти друзям, якщо за діями Юлії Володимирівни активно чатували зразу два противники? Один – це Партія Регіонів, яку вже тоді Кремль (з подачі, ймовірно, Віктора Медведчука) схиляв до союзу з ЮВТ – сумнозвісного ПРіБЮТ. Другий – це адміністрація президента Ющенка, яка після розвалу Юль-Володимирівною помаранчевої коаліції у вересні 2005 р. так само не мала до ЮВТ жодних симпатій. Що робити?
Відповідь – виставляти Україну на ганьбище перед усім світом. 13 травня 2008 р. депутати від БЮТ, заблокувавши трибуну, зірвали виступ президента Віктора Ющенка з Щорічним посланням до Верховної Ради – в присутності преси та іноземних дипломатів. Офіційна вимога БЮТ – негайне прийняття антикризових законів.
Екс-нардеп Дмитро Чобіт ретельно дослідив цю історію і категорично довів – ніякого антикризового пакету у ВР на розгляді не було. Були лише ДВА закони, один з яких встановлював квоту на завезення в Україну м’яса, другий – щодо регулювання продажу того самого м’яса. Автор обох – народний депутат Євген Сігал, на той момент – чоловік власниці компанії «Агромакс», чия продукція найбільше відома під маркою «Гаврилівські курчата». Все зрозуміло? Після блокування БЮТівці внесли й третій законопроект – «Про митний тариф в Україні». Всі ці закони на хвилі скандалу Верховна Рада прийняла практично без розгляду.
Що дали ці закони? По-перше (і про це я вже писав), вони обмежили надбавку від цін виробника до кінцевого споживача 15%-ми, і цим практично зразу вбили українські дрібні магазини – з такою надбавкою в прибуток торгувати могли тільки супермаркети. Інфляцію «антиінфляційний» закон не зупинив аж ніяк, відпускні ціни виробників він не обмежував – і вони виросли практично зразу. Чи зрадів тому нардеп Сігал – здогадайтеся самі.
Закон «Про митний тариф» допоміг іншому другу – народному депутату Васадзе. За правилами вступу до СОТ Україна мусила зменшити ввізне мито на автівки з 25% до 10%. Закон про «Митний тариф» відтермінував цю подію до 2009 року. До питання про автовиробників.
Інші бізнес-друзі Юлії Тимошенко в накладі не залишилися також, динаміка збільшення їхніх статків у роки її прем’єрства – кращій тому доказ. І якщо для допомоги друзям треба виставити на ганьбище всю країну – вона це зробить.
Юлія Володимирівна – хороший друг!
