Криза зради

Трапляється мені новина. Про сухпайки в ЗСУ. Про те, що їх їсти не можна, і що взагалі від них зуби випадають. Скан – дивіться нижче. Все чинно – з цитуванням Юрія Бірюкова. Дата свіжа – квітень 18-го.

Можливо, поставився б я до неї як до чергової зради, тобто просто забив би на неї. Але!..

Кинулася мені в очі фраза про Донецький аеропорт. Який-такий Донецький аеропорт? Нема зараз наших військ в Донецькому аеропорту. З 15-го року нема. А це означає…

Коротше, беру цитату Бірюкова, кидаю на Гугл, і… па-бам!

Мені показує реальне інтерв’ю Юрія Бірюкова, опубліковане таки Лігою (як і написано), але від 9 ГРУДНЯ 2014 р! Тобто – тих часів, коли нинішній сухпай ЗСУ існував лише в ескізному проекті!

Очевидно, все процитоване Бірюков справді казав – але про старий, ще довоєнний “баночний” сухпай. Той, що був наявний у 14-му році. Той самий, який наразі з ЗСУ практично прибраний – старанням того самого Бірюкова, серед іншого.

А тепер запитаймо себе – автори цієї зради випадково не глянули на дату в інтерв’ю чи свідомо зманіпулювали інформацією? Очевидно – свідомо. Навіть не знаючи дати, по тексту інтерв’ю стає очевидно, що йдеться аж ніяк не про сучасність.

А навіщо ж авторам випускати такий дебелий фейк? Я бачу лише одне пояснення. Бабки за публікацію зрад уже проплачені, а реальних зрад – нема.

Взагалі звернув увагу, що останні тиждень-два зі зрадами якось не тавой-то. Якщо зразу після ліквідації міхо-майданчика нас ними цвяхували зі швидкострільністю кулемета “покемона”, то зараз зрадомети якось видохлися. Певно – подавання як зрад просто поточних події вже не дає того ефекту.

А значить – зраду треба придумати. Або – скомпілювати.

Всякі кризи я бачив у житті, але кризу зради – бачу вперше.

Мені тільки одне цікаво. Це ж як треба ненавидіти власну країну, аби в інформуванні своїх громадян опуститися до ТАКОГО!