Акція “обійми свинособаку” = “зелений коридор” в Іловайську

Щодо чергової ватної спроби обдурити українців – акції “обійми свинособаку” і “Росія – не путин”.

По-перше, чому це росія – не путін? Росія – це саме путін. Немає ніяких підстав вважати навпаки.

Всі, хто вивчав історію вікового ворога професійно, знають, що населення Московії, виховане “в мерзенній і приниженій школі монгольського рабства” ©, з самого початку їхньої історії – це захоплені чужинцями племена ерзі, мері, мещери, муроми, чуді, воді, чухни, пермі і інших “бурят как я рад”. Ординські намісники, а пізніше всілякі німкені Катерини, всіх їх зібрали в плавильний котел і почали переплавляти в “новую історічєскую общность” – т. зв. “рускіх людєй”. І це важлива відмінність, яку нам необхідно розуміти: створення так званих рускіх-вєлікоросов-московитів-радянських людей, на відміну від нас, було проектним. Зверху. Не знизу – народ створює свою державу, щоб та захищала його інтереси, а зверху – держава створює народ під себе, щоб використовувати його як ресурс своєї політики.
Це реально Мордор, де вирощують орків з однією метою – служити Володарю.

Населення на рашці не має власної суб’єктності і важелів впливу на владу. Вийшли вони на протести проти агресії в Україні та анексії Криму? Ні. Чи можливо змусили покарати когось за Кемерово? Ось і відповідь.

Різниця між нами і ними проявилася при першому ж контакті “русского міра” з українством. Коли постало питання про присягу козаків на вірність московському цареві, козаки зажадали від царя присягнути в свою чергу на вірність їм. Тут-то і був перший сюрприз: царські бояри заявили, що у московитів цар – самодержець, і своїм підданим нічим не зобов’язаний.

Уже тоді потрібно було зробити висновок, що договірні відносини з подібними неможливі. Самі їх порядки суперечать рівноправності та дотриманню домовленостей. Це був явний дзвіночок, який не можна було ігнорувати. Але українці його проігнорували.

Повернемося туди ж в 17 століття, коли на старшинській раді перед об’єднанням з московитами видатний український полководець Іван Богун промовляв:
“У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б’ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з’єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум’я”. © Іван Крип’якевич. Історія Русів

При цьому Богун знав, що говорив, бо особисто бував в тих краях не один раз, зі своїм загоном нападаючи на них.

І знову українці не прислухалися до свого шанованого вже тоді представника. За це заплатили пізніше дорогу ціну.

Споконвіку народ у нас боровся за свою державу. Ми, українці, виходимо з того, що державу створюємо ми, отже держава служить нам. В цьому єдині всі: і порохоботи, і зрадофіли, які хоч і ненавидять державу, але їх претензії до Президента та Верховної Ради мають на увазі, що ті зобов’язані працювати нам на користь.

Вважаючи так, ми переносимо свій уклад і на населення Рашки. І це наша помилка. У них все повністю навпаки.

У них народ належить державі, а не держава належить народові. Всі ці бурято-мордовські “русичі” – це раби путіна і його ресурс.

Ось принципова між нами різниця. Нам не можна переносити на них свій уклад. У них інший уклад. І цей уклад повністю суперечить здоровому співіснуванню. Вони як ракова пухлина – завжди будуть прагнути привести тебе до спільного з ними знаменника – зробити таким же рабом.

Тому “обійми” ці для них – лише черговий спосіб однією рукою тебе тримати, а другою встромити ніж.
Вірити їм це неминуче створити собі новий “зелений коридор” в Іловайську.
Ми і не віримо.

Не дорогі росіяни! Обіймемося ми з вами тільки в одному випадку: коли ви видасте хуйло в Гаагу, повернете нам окуповані Крим і Донбас, вибачитеся і виплатите компенсації за кожного вбитого і пораненого українця, пересадите кооператив Озеро, проведете демократичні вибори, а потім засудите радянський режим і комуністичну ідеологію та попросите вибачення у всіх народів за їхні злочини, а після того всім бажаючим народам росії дасте свободу.
Ось тоді можна буде і обійнятися.