Про установку на бідність
Питання “хто буде виконувати низькооплачувану працю?” багатьох українців цікавить більше ніж питання “хто буде виконувати високооплачувану працю?”
Саме тому ми такі бідні, бо постійно думаємо про бідність, про проблеми, перешкоди, злидні, жаліємось. Ми самі собі даємо установки.
Чим більше людей буде забрано з низькокваліфікованих робіт – тим більше там буде дефіцит робочих рук, тим більше там будуть зарплати і тим вигідніше буде там впроваджувати автоматизацію праці, підвищувати її ефективність.
Щодо низької оплати кваліфікованої праці – інженерів, лікарів, вчителів, то тут є три проблеми:
1) В переважній більшості ті ж самі вчителя, лікарі мають низький професійний рівень. Підіть до державних закладів і переконайтесь
2) Відсутність ринку в цих сферах, конкуренції. Дохід лікаря та вчителя повинен корелювати з якістю їхніх послуг та задоволенням споживачів
3) Наявність великої кількості низькооплачуваних низькокваліфікованих працівників в України. Низька платоспроможність українців не дає тим же лікарям отримувати гідну зарплату на вільному ринку.
Саме тому кожен, хто може вчитись, підвищувати свій професійний рівень і як наслідок – заробляти більше, робить бідним не тільки себе, але й інших.
Ось про це я і пишу постійно.
І багатьом від того пригорає. Бо бідність – це священна корова українців. Що це за українець якщо він багатий, так?
